Цинічний маскарад під прапором єдності

З точки зору здорового глузду. Ну давайте уявімо, що здоровий глузд у нас — не ознака політичних поглядів.

Відкриваємо сайт Кабміну і читаємо спогад:

«День Єднання було встановлено Указом Президента України Володимира Зеленського 14 лютого 2022 року на тлі загострення ситуації біля українських кордонів. Указ мав на меті посилити внутрішню стійкість українців та підкреслити важливість єдності перед викликами, зокрема перед можливою ескалацією військової агресії з боку Російської Федерації.

Вперше День Єднання відзначили 16 лютого 2022 року. Тоді по всій країні піднімали Державний прапор України, виконували гімн та організовували акції на підтримку національної єдності. Цей день став нагадуванням, що українці разом можуть подолати будь-які труднощі».

А тепер скажіть, ким потрібно бути, щоб піднімати прапорці й кульки та ганяти порожній агітаційний потяг у Маріуполь не як доповнення до оборонних, військових та евакуаційних заходів, а замість них:

▪︎ Замість вивезення дітей.
▪︎ Замість вивезення музеїв.
▪︎ Замість евакуації поранених та родин військових, яких покинули в окупації на мученицьку смерть.
▪︎ Замість перетворення півдня з його каналами та мостами на неприступний укріпрайон.
▪︎ Як вони примудрилися, маючи таку природну перешкоду, як Дніпро, пропустити росіян у Херсон?
▪︎ Я вже не кажу про Чорнобиль і Київщину.
Ви бачили, як горів музей Примаченко?

До одного місця всі ці волання: «напав би — не напав би».

З двох варіантів — готуватися до нападу чи ні — Зеленський обрав третій: сприяти нападу.
▪︎ При цьому свою сім’ю, дітей, батьків він вивіз завчасно. І не тільки він один.

Олена Зеленська вперше після повномасштабного вторгнення відвідала Україну разом із місіс Байден у травні 2022 року!

Цей світшот — не символ боротьби, а визнання провалу.

Бо дітей можна було вивезти.

Але замість евакуації і рішень — популізм.

Величезна кількість дітей — на ворожій території. Або…

Тільки офіційно росія вивезла 744 тис. українських дітей. І це зовсім не точна цифра.

🔳 Чому Черчилль ніколи б не вдягнув костюм з написом «Поверніть наших дітей»?

Тому що за рік до того, як на Великобританію впали перші ворожі бомби, уряд почав розробляти плани евакуації юного населення вглиб країни.

Для цього проводилась робота з муніципалітетами, радами графств, церквами, школами, з керівництвом залізничних доріг.
Створювались групи волонтерів із вчителів і вихователів.

Міністерство іноземних справ вело переговори із зарубіжними країнами — немалу кількість дітей погодилися прийняти Канада, США, Австралія.

Кабінету Черчилля і на думку не спадало, що «люди запанікують і побіжать за сірниками», або що «інвестори не прийдуть» — хіба це важливіше за порятунок дітей!

Черчилль був реалістом і розумів, що не всі батьки погодяться, щоб їхніх дітей вивозили без них. Тому підключалась пропаганда, яка пояснювала, чому це необхідно.

Коли «цей день настав», усі люди, що були залучені до цієї справи, мали на руках списки дітей, за яких вони відповідають, знали, в який поїзд чи автобус їм сідати і куди дітей везти.

01, 02, 03 вересня 1939 року майже 3,5 млн дітей та вагітних жінок було вивезено з районів потенційної небезпеки вглиб країни.

Нападе Гітлер, чи не нападе — від Черчилля не залежало.
Але від нього залежало підготувати країну до війни й захистити людей.

Управління захисту дітей перед нападом путіноїдів водило «потяги єднання» з Рахова до Маріуполя, де їздили чиновники з українським прапором і влаштовували шоу на камери. Чому цим же потягом не забрати дітей з Лозової чи Маріуполя?

Але ж ні — потрібна команда з верхів. Її не було.
▪︎
А тепер у них футболки з написами про дітей!
Цинічний костюмований маскарад!