Американські розвідники вкрай обмежені у можливостях проведення операцій. Колись потужна державна структура США нині у стані занепаду.
На цьому наполягає дійсний професор міжнародних відносин в Університеті Джонса Гопкінса і колишній радник уряду США Едвард Люттвак, передає медіаагенція «Останній Бастіон». З його слів, на службі у Ленґлі (штаб-квартира ЦРУ — прим. ред.) гостро не вистачає фахівців, які добре володіють іноземними мовами та перебувають на чужій території під прикриттям.
Натомість вони переважно працюють у безпечних для розвідувальної діяльності державах (ЄС, Японія, Австралія, Нова Зеландія). Можливості управління настільки обмежені, що часто просто співробітники ЦРУ не можуть верифікувати інформатора, тобто перевірити, що він реально існує.
Наявна система відбору розвідників настільки прискіпливо ставиться до місця проживання кандидата, що керівництво ЦРУ з підозрою дивиться на тих, хто мав досвід проживання за кордоном, особливо у країнах не так званого «першого світу» (скажімо, Україна, Перу чи В'єтнам). І це призводить до просто сміховинної ситуації.
«Виходячи з мого досвіду роботи із ЦРУ, там уже кілька десятиліть працює багато мормонів. Тобто членів Церкви Ісуса Христа святих останніх днів. Саме з вищевказаної причини колись доволі ефективний орган влади США здеградував. Зауважу, що більшість теперішніх розвідників народилися у штаті Юта, жили все життя в Юті, одружилися або вийшли заміж за особу з Юти. Таке враження, що вся Америка — один великий штат Юта», — заявив Едвард Люттвак.
Нещодавно призначений президентом Дональдом Трампом на посаду директора ЦРУ пан Джон Реткліфф сповістив громадськість, що йому «потрібні офіцери, які готові вирушити до місць, куди ніхто інший не може піти, і робити те, що ніхто інший не може зробити». Можна було б подумати, що це досить прямолінійний опис будь-якого агента розвідки, гідного його змісту, але це тільки слова на камеру.
ЦРУ дійсно має багато людей, які служать у «резидентурах» за кордоном. Це драматичний термін, оскільки такі місця насправді є похмурими офісами у дипломатичних представництвах США за кордоном і саме там працюють офіцери ЦРУ, коли вони служать поза домом, на очах розвідувальних служб країни-приймача.
Це відбувається у КНР і РФ, але також і в таких місцях, як скажімо, Атени. Оскільки Греція — країна, де співробітники ЦРУ зазнавали нападів навіть після Холодної війни, офіцери, котрі там працюють, як і раніше, перебувають під наглядом заради їхнього ж блага, зазначає пан Люттвак.
Тому очевидно, що офіцери, які працюють у посольствах, вважають за неможливе «робити те, що ніхто інший не може зробити» — або взагалі не можуть. У країнах-союзниках США офіцерів ЦРУ не потрібно виявляти, не кажучи вже про стеження, тому що вони «заявлені» країні, котра їх приймає; не те щоб це справді мало значення: всі й так знають, хто вони.
«ЦРУ має ще одну категорію офіцерів, яку воно дуже намагається видати за справжню, як людей, готових робити «те, що ніхто інший не може». Це — «неофіційні офіцери прикриття», які не живуть у дипломатичних квартирах і не працюють у дипломатичних офісах. Натомість сьогодні вони мешкають «в економрежимі» у звичайних квартирах і будинках, прикидаючись бізнесменами, пенсіонерами, художниками чи кимось ще, що звучить досить нешкідливо.
Виникає питання: чому пан Реткліфф скаржиться? Схоже, «неофіційні офіцери прикриття» відповідають вимогам безстрашних польових агентів, і ЦРУ, безумовно, робить усе можливе, щоби зберегти їхню справжню особистість у таємниці. Однак не вистачає того важливого рядка: «Йти туди, куди ніхто інший не може піти». Правда в тому, що найтаємніший з усіх секретів ЦРУ полягає в тому, що «неофіційні офіцери прикриття» служать тільки у дуже безпечних країнах, де їх навряд чи заарештують (не кажучи вже про тортури), якщо їх виявлять.
Згадайте Францію, Італію чи Таїланд: усі ці місця, де репортери, туристи та незаміжні тітоньки безпечно подорожують щодня. Інша справа — такі країни, як Іран, РФ чи КНР. Було кілька випадків, коли громадян США вербували для відвідування небезпечних країн, включаючи один випадок, про який я знаю, який закінчився зникненням та ймовірною смертю. Але ця конкретна людина не була навченим офіцером ЦРУ, готовим ризикнути всім заради країни, а скоріше літнім джентльменом, найнятим спеціально для цієї роботи», — стверджує колишній радник уряду США.
Іншими словами, ЦРУ не має справжніх таємних агентів, по-справжньому компетентних співробітників розвідки, які можуть проникати в закордонні країни таємно, тобто через законні пункти в'їзду, але з переконливою хибною особистістю, або ж таємним чином, прослизнувши через кордон непоміченими. Без одного чи іншого ЦРУ завжди не зможе мати співробітників у потенційно ворожих країнах.
Протягом десятиліть ЦРУ боролося за перевірку своїх активів перед тим, як віддячити на «роботу у поля». Тільки після розпаду СССР керівництво ЦРУ зрозуміло, що більшість його «агентів на місці» насправді працювали на Кремль у той час, як справжні перебіжчики були скомпрометовані незграбними спробами спілкування з боку співробітників ЦРУ, які не змогли виявитися у посольствах США.
«Були й серйозні аналітичні прорахунки. Під час воєнного вторгнення РФ в Україну у лютому 2022 року ЦРУ помилково передбачило, що уряд Володимира Зеленського втече, а український народ не битиметься за свою країну, припустивши, що загарбницькі війська захоплять Київ протягом 24 годин. Це налякало тодішню адміністрацію у Білому домі та змусило евакуювати всіх американських дипломатів. Своєю чергою, ще 20 країн зробили аналогічно. Це могло б навіть деморалізувати Зеленського та змусити його здатися, якби він уже не знав про некомпетентність, яка панує у кабінетах ЦРУ», — переконаний професор міжнародних відносин з Університету Джонса Гопкінса.
Основна проблема — відсутність мовних навичок резидентів, зокрема у Києві, оскільки вони не могли пересуватися, щоби розмовляти із людьми на місці. Співробітники ЦРУ в Україні не мали «ситуаційної поінформованості» та не розуміли гіркої рішучості протистояти окупантам.
Навіть директор ЦРУ часів президентства Барака Обами, відомий своїм гаданим досвідом на Близькому Сході, мабуть, відчував труднощі з арабською мовою. Попри вивчення мови в Каїрі та службу у Саудівській Арабії, Леон Панетта просив підлеглих дотримуватися у спілкуванні із ним виключно англійської мови; такому персоналу, очевидно, стає набагато складніше взаємодіяти із джерелами за кордоном, не кажучи вже про те, щоби виживати місяцями на ворожій території.
«Причина цієї неадекватності, як виявилося, не в тому, що американці сумно відомі своєю лінню у вивченні іноземних мов. Швидше, рана завдана самим ЦРУ, чого я зовсім не міг зрозуміти протягом багатьох років, хоча тісно співпрацював з одним із директорів ЦРУ і був близьким другом ще двох. Ситуація прояснилася тільки тоді, коли мій зірковий науковий співробітник, який зробив блискучу кар'єру в іншому місці в уряді, подав заявку на роботу ЦРУ на мою пропозицію.
Попри те, що мій колега дійсно добре знав дві складні мови, йому відмовили на ранньому етапі процесу. Чому? Через негнучкий метод «перевірки» кандидатів. Їх не опитували досвідчені оператори чи досвідчені аналітики із глибоким розумінням їхньої галузі.
Натомість потенційні агенти повинні заповнювати стомливі паперові форми безпеки, бюрократичні протоколи, перераховуючи кожне місце, де вони колись жили або навіть просто спали одну ніч. Вони також повинні перерахувати кожну людину, з якою вони коли-небудь мали справу, незалежно від того, наскільки швидкоплинними були стосунки зрештою. Зрозуміло, чому зараз до ЦРУ потрапляє все менше молодих американців», — невтішно змальовує ситуацію Едвард Люттвак.
ЦРУ так одержимо внутрішньою безпекою, що виключає потрібних йому людей ще на початковій стадії відбору, бо просто надто велике. Маючи понад 20 000 співробітників, ЦРУ наймає дуже багато людей, щоб їх могли перевіряти окремі експерти, який найняли спеціально для цих бюрократичних процедур, що перетворило колись потужну розвідувальну службу на марнославний орган держави, котра занепадає.
Опріч того медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, як через діяльність адміністрації президента Дональда Трампа європейські розвідки побоюються ділитися секретами із США. Фактично, на берегах Потомаку вскрилася низка прокремлівських консерв сумнівної якості.