День єднання... Вибачте, але ні…

Опінії
17 лютого, 18:20
День єднання... Вибачте, але ні…

«Все говорят, что мы вместе, но немногие знают – в каком»…

Вибачте, але ні.

Кожен день, встановлений в різних країнах як державне свято (не враховуючи релігійно-традиційних) - це в першу чергу - дні великих трагедій.

Історично так склалося, що всі свята - дні незалежності, дні республіки, прапора, німецької єдності, день поминання непохованих солдатів Ізраїлю та інші взяття бастилій – це лише фасадно - дні радості і урочистостей.

За кожним з них – трагедія. За кожним. Іноді - цілі десятиліття програних боїв, окупації, тисячі або сотні тисяч жертв, залиті кров’ю поля битв і тихі смерті незламних героїв у ворожому полоні.

І лише потім, в кінці календарного тунелю – освячений променем перемоги успіх нації, викарбуваний у Дні перемоги. І такі дні ніколи не бувають прохідними. Такі дати - це ключові, порогові, знаменні миті, що відображають перехід нації чи держави у принципово інший стан, зміст, у іншу якість. Так, вони обов’язково прив’язані до конкретних подій. Нехай навіть ці конкретні події стали наслідком процесів, що розвивалися десятиліттями.

Так само і з українськими державними святами.

Якщо формально з Днем Незалежності все просто- це лише дата її проголошення, то нібито не такий «доленосний» на перший погляд, зате надзвичайно змістовний за суттю, День Соборності – це насправді- тріумф української ідеї, яка фактично чудом збереглася впродовж декількох століть у далеких один від одного регіонах, що протягом цього періоду перебували у складі різних країн, під впливом різних ідеологій, культурно-релігійних впливів, законів і життєвих правил.

Мабуть, саме тому, для більшості насєлєнія України до 2014 року День Незалежності не ніс на собі тієї чистоти, поваги і вшанування до Титанів духу, на плечах яких і постала Незалежність після майже століття боротьби. Зате після початку російської агресії це свято стало набувати саме того змісту, якого насправді потребувало – День вшанування героїв, які боролися, зараз ведуть боротьбу і приречені боротися в найближчому майбутньому вже за фактичну Незалежність, а не просто «червоний» листочок в календарі для виїзду на «шашлички».

Можна сперечатися щодо доцільності і штучності, але все-таки для такої юної нації, з точки зору терміну набуття державності, як українці, то наявність Дня прапора теж доволі логічне. Теж показово - про свято, запроваджене ще Кучмою у 2004 році, згадали лише через десятиліття, тоді, коли жовто-блакитне полотнище перестало бути просто якимось відчуженим бюрократичним символом, але стало ознакою чіткої самоідентифікації. Спочатку на Майдані, потім- на війні.

Дуже добре, що народна ініціатива щорічного Дня вишиванки ще не затерта до дірок тупим государствєнним формалізмом, не залапана брудним політиканством і залишається в Україні найпрекраснішим з числа нерелігійних свят.

Ще простіше і зрозуміліше з Днем Свободи і Гідності. Жертовна кров Небесної сотні скріпила фундамент цього великого і трагічного Дня на багато прийдешніх поколінь.

Сьогодні нам оголосили День єднання.

Віковий цинізм автора цих слів відразу нагадав слова одного поета-пісняра з далекого совкового минулого, який тоді здавався бунтівником-дисидентом, але згодом виявився звичайним імперцем-чорносотенцем- «Все говорят, что мы вместе, но немногие знают – в каком»…

Зрозуміло, що Україна, стоячи на порозі майже невідворотного зіткнення з російсько-фашистською імперією, потребувала єдності. Але є занадто багато але.

Але чому неадекват, т.в.о. президента, дозволяв собі плювати на потреби армії 2 роки? Щоб тепер так показушно «єднатися» зі справжніми захисниками.

Чому цей недоумок 2 тижні катався на лижах, а його моно-набрід з парламенту півтора місяця відпочивав на «конвертні» зарплати по морям, розпиляні з «великого крадівництва», саме тоді, коли цивілізований світ вибудовував стратегію уникнення Великої війни?

Але чому цей покидьок дозволяв собі знущатися з Дня Незалежності, «прикрашаючи» його якимось плінтусово-художнім лайном типу Сердючки, шльопок Полякової і медальками для Потапа?

Але чому, цього членограя-піаніста чи когось з його інстаграмних прихильників країна ніколи не бачила хоча б на мосту Патона 22 січня?

Але чому цей ідіот примудрився навіть на День вишиванки образити Україну своєю косовороткою?

Те, що нам оголосили сьогодні – це ще один «зе-університет». Ще одне колесо, винайдене «найвеличнішим» після того, як він створив між Карпатами і Сіверським Донцем шматочок Неба, землі, завершивши Епоху бідності.

Оголосити про нове свято лише для того, щоб рейдернутий державний (?) телеканал «Дом» (???) показав разом з повністю здеградованим 1+1 якийсь там «марафон» про «перемоги найвеличнішого»?
«Єднання» навколо чого?

Навколо здачі державних інтересів, яку цей зелений ідіот намагається просунути саме тоді, ледь не на фотофініші, коли нашого ворога, Росію, вперше за 8 років притиснули до могильної плити і дали вдихнути звідти смороду майбутньої катастрофи?

«Єднання» навколо маячні всіх цих зелених арахамій, для яких росія- менший ворог, ніж НАТО, США і Британія, які де-факто зараз вперше в історії України виступили не з пустими деклараціями, але з потужними діями на захист нашого суверенітету?

Може треба було єднатись з патріотами ще 3 роки тому, а не співати пісню «какаяразніца» для електорального бидла, яке країну ніколи не захищало і не збирається?

Може треба було єднатися з тими, хто з нашої сторони барикади і по-справжньому цінує символи Держави- жовто-блакитний Прапор і фантастично-геніальний тризуб, а не по-дебільному, лише заради чергового «входження в історію» нав’язувати країні заздалегідь мертвий проект «великого герба з двома лівими лапами».

Може варто, нарешті, єднатися просто з розумними людьми, яких ти, ідіот, ігноруєш, боїшся і всіляко позбуваєшся, забиваючи кабінети на Банковій кадрами єнакієвського завгара, балаболами і аферистами?
Сьогоднішнє вигадане «свято»- воно про що?

Про війну, яка йде вже 8 років, але «сьогодні так і не розпочалась»?

Про «перемогу», якої ти, нео-совок не здобув ще в жодному питанні державного будівництва? Про «рішучість умирання за Крим під час інтерв’ю» з якою ти не звільнив від путлерівських окупантів навіть квадратного метру української землі?

Штучне «Свято», вигадане лише для відосика?

Вибачте, але ні…

Читайте також:
Опінії
Смачну каву в сонячному Києві вам забезпечують сотні загиблих та поранених чоловіків та жінок щодня
09 травня, 16:05
Світ
Наперекір власній правопопулістській та євроскептичній риториці угорський прем'єр-міністр не має наміру повторити "Brexit".
16 лютого, 08:37
Опінії
Ми з вами, шановні однодумці, вже як ота суцільна єГалька з анекдоту, котру єДід так затуркав, що вона й сама не відає, що єтворить.
15 лютого, 11:04
Опінії
Або побіжна заувага майбутнього власника останньої моделі смартфона до забезпечення абсолютної рівності старого з малим...
10 лютого, 09:24
Економіка
Поки "найвеличніший лідор сучасності" оголошує настання економічного дива в Україні, пересічні громадяни зводять кінці з кінцями.
04 лютого, 12:59
Полтава
Що не день, то перл, як від представників Зе-влади, так і від нечисленних прихильників "президента Голобородька".
15 січня, 09:48