До насельників «тухлого і затхлого мавзолею» світлі думки не приходять

Те, в чому посоромився признатися «найвеличніший лідер сучасності»,    вибовкав його «не кум і не військовий товариш», а перший заступник глави ОП Сергій Трофімов, більше відомий в колах, наближених до третього поверху на Банковій, як виконавчий продюсер кіновиробничого напрямку «Кварталу-95». Мова не про якусь дурничку у самолюбивій уяві Зе (на кшталт «кадрового голоду» чи 250-доларовий еквівалент життєвого успіху), а про першопричину нищівного фіаско команди зеленої плісняви.

В інтерв'ю «Агенту» (і нехай тепер Гордон відмивається від президентського поганяла!) політичне прилипало пояснило, чому з усієї локшини, розвішаної клоунами на вуха електорального гуано, команді вискочок до снаги вдалося довести лише фізіологічну відмінність організму Зе від організму п'ятого президента та практичну відсутність стратегії в голові.

І ми, нарешті, знаємо, що усі провали щирого брехуна на вѐлику пов'язані з диявольською атмосферою приміщення на Банковій.

«Воно душить, висмоктує енергію, якось тебе змикає, справді висотує сили. Таке відчуття, коли туди заходиш, що тебе чимось ошпарюють… І це всі відчувають», ‒ признався ошпарений містик у нематеріальному походженні свого робочого місця.       

Цього волелюбного чоловіка ще з часів будівельного технікуму тягло до чогось незвіданого і містичного. Тому, забивши на вищу освіту, провінціал із Запоріжжя і злиняв із третього курсу столичного інженерно-будівельного інституту – не лежала юнача душа ні до промислового, ні до цивільного будівництва! Тягло на інші хліби. Халявні. А відчуття «внутрішньої потреби розвиватися і кудись рухатися, щось шукати», признається вже практично керівник Зе'офісу, й вивело його на однодумців з приблизно такими же життєвими кредами. 

Тож дистриб'ютор контенту К-95 звик до польоту на крилах маркетингових комунікацій і впарювання кінематографічного непотребу невибагливим масам у багатокубовому, відкритому просторі між скляними перегородками, де творча, хоч і напівосвічена натура, посьорбуючи каву та зирячи на довгі ноги асистенток, могла наварювати бабло без особливих утруднень.

Трофімов ділиться з «Агентом Гааги» сокровенним щодо жахливого офісного сьогодення на Банковій: він так і не знайшов відповіді на страшне запитання – як йому вдалося вижити попервах в отій атмосфері мавзолею, коли Зе ще тільки надихáв приміщення своїм духом реформаторських фантазій, видивом кінців і флером Мендель?!

Це зараз, коли титанічними зусиллями Зе за рік вдалося трохи очистити Банкову від флюїдів ненависного попередника, у Трофімова з'явилися реальні шанси  вижити, каже: «Ми дещо змінили атмосферу, стало трохи легше. Але взагалі важуча будівля і атмосфера».

Гаразд, немає освіти і компетенцій. Так, міфологічне світосприйняття позбавляє можливості бачити речі такими, якими вони є насправді. Погодимось, на підхваті у Зе треба «за посадою» вірити й у чортівню, яка стала ідеологією випадкового збіговиська продюсерів.

От тільки не віриться, що праведний вірянин Сергій Трофімов з його незапароленим доступом до чудотворців з Києво-Печерської лаври УПЦ МП і персонально до Онуфрія ще не дезінфікував свій кабінет кадилом і руським духом. Чи й тут його церква виявилася, як з ковідом, немічною?