До НАТО частинами. А воно нам НАТО?

Рубрика «Пафосний звіздьож» або «Нові розводки України за допомогою «вступу НАТО». Отже, у уахідній пресі знову активно почали роздувати питання про можливість вступу України до Північноатлантичного альянсу «по частинах».

Це активно зараз просуває колишній генеральний секретар НАТО пан Єнс Столтенберґ, розповідаючи, що теоретично таке можливо. Я вважаю, що це продовження політики «розводок», метою якої є забовтування теми про надання можливості Україні бити тут і зараз зброєю, яка надається закордонними партнерами.

Перед Україною, як перед віслюком, намагаються повісити морквину, за якою вона б бігала. Чому я вважаю, що Україну не приймуть у НАТО до досягнення кордонів 1991-го року?

Це означає, що по території України має бути проведений новий кордон для того, щоби країнам-членам НАТО було зрозуміло, де починається безпека і де вона закінчується. Умовно кажучи, щоби працювала сумнозвісна «п'ята стаття».

А тепер вгадайте, із ким ми повинні узгоджувати цей кордон? Вірно, з росією. Чи погодиться вона на вступ України в НАТО? Приблизно ніколи; себто і демаркації ніколи не буде.

Навіть, якщо уявити, що це питання буде якимось чином вирішено, будуть підписані якісь документи про демаркацію кордонів, то не можна виключати, що ввечері документ буде підписаний, а зранку РФ здійснить прорив кордону на кілька кілометрів.

І виходить, що потрібно буде перепідписувати знову, тож знову по колу... Нам часто деякі видання розповідають казки, що Німеччина, коли була розділена, стала членом НАТО, а чому Україна не може?

Шановні читачі, затямте, Німеччина була розділена за результатами Другої світової війни! Це був спільний консенсус на той час великих держав, оскільки усі вважали, що дві світові війни для цієї країни — то забагато, тому й розділили.

При чому, СССР дісталася найбільш войовнича частина Німеччини — Пруссія. Німеччина змогла стати членом НАТО тільки у 1955 році, а до цього пройшло дві хвилі розширення:

• у 1949 році, коли було створено НАТО;
• у 1952 році, коли були прийняті Греція і Туреччина.

Німеччина стала членом НАТО тільки у 1955 році, а чому? Тому що помер Сталін й у Кремлі осіло нове керівництво Малєнкова-Берії, які були готові домовлятися про кордони, мирне співіснування і готові були на деякі поступки.

Прийняття ФРН до НАТО розміняли на нейтралітет Австрії, яка до цього часу була нейтральною. Це було зроблено з метою неможливості перекидати війська Північної та Південної Європи.

І вишенька на торті — американські війська, які й досі знаходяться на території Німеччини. Тобто, був інструмент, який примушував СССР дотримуватися своїх зобов'язань.

Натомість нам же ніхто нічого не обіцяє, тому на всіх цих теревенях потрібно поставити крапку. Якщо нам розповідають, що Україну хочуть прийняти у НАТО частинами, то варто починати розмову, де буде знаходитися контингент США в Україні.

На мій погляд, найбільш прийнятними є Дніпро, Харків та Одеса. Ось тоді й можна починати якісь перемовини про НАТО «по частинах», а не вестися на всі ці розводки, які в черговий раз нам намагаються підсунути.

Більш того, я вважаю, що нам свідомо готують хитру пастку. Теоретично якщо ми підписуємо щось із росією, віддаємо їй частину території, а нам обіцяють коли-небудь прийняти в НАТО.

Тобто, від нас вимагатимуть не відповідати, наприклад, на провокації РФ, а вони точно будуть як це було у ДНР/ЛНР», в обмін на те, що нас приймуть у НАТО. На нас вже будуть накладені якісь зобов'язання, які не дадуть можливості захищати свою територію або бити у глибину росії.

А це давня мрія Москви — змусити Україну щось підписати не беручи на себе ніякої відповідальності. При цьому будь які «порушення» (наприклад, удари у відповідь РФ) вважатимуться «порушенням» наших зобов'язань перед Заходом, які разом із РФ будуть нас розводити та викручувати руки.

1. Тому наше завдання зараз — сконцентруватися, щоби нас не розводили такими казками.
2. Наша задача — сконцентруватися, щоби нам дали можливість бити у глибину ресурсної федерації московії.
3. Наше завдання — створити передумови хаосу у РФ, в тому числі власною зброєю для того, щоби кордони 1991 року стали можливими за результатами цієї війни.