Кремлівський агресор не вгомониться, доки не підкорить усю Україну. Але наразі для цього окупантам усе ще бракує сил і засобів.
Розпочався лютий 2024. Фронт, у глобальному плані, продовжує «стояти», Авдіївка наша, на Лівому березі Херсонської області продовжуються дії наших Воїнів спрямовані на розширення плацдармів, на Роботинському плацдармі ситуація для обох сторін з перемінним успіхом.
Особисто не вбачаємо умов, завдяки яким ситуація на фронті може кардинально змінитися цього місяця, що для нас що для росіян. Та є один важливий фактор, про який не треба забувати і який не варто зневажати.
Річ у тім, що в лютому є 24-те число, а це означає — рівно 2 роки від дня повномасштабної війни. Тож, абсолютно переконані у тому, що під цей день росіяни спробують дати результат.
І мова навіть не стільки про 2 роки, скільки про «вибори президента» у РФ, які відбудуться у березні. Путіну потрібен результат на фронті для внутрішньої пропаганди, а значить, задача України полягає у тому, щоби не допустити реалізацію цього плану.
До Верховної Ради внесено нову редакцію законопроекту про мобілізацію, та його навряд встигнуть ухвалити до кінця цього місяця. Адже будуть (і вже є безліч — прим. ред.) правки, дебати, читання...
Тож навіть, якщо й устигнуть — повноцінно він запрацює не раніше березня, тоді як не допустити позитивного для росіян результату потрібно вже. За який рахунок, за чий рахунок?
Спробуємо розібратися. Лідери ЄС на своєму засіданні у четвер, 1 лютого, схвалили виділення для України €50 мільярдів у межах програми «Ukraine Facility», про що особисто повідомив голова Європейської ради Шарль Мішель.
Спеціальний фінансовий інструмент для України передбачає фінансування на чотири роки. А це — €17 мільярдів прямої допомоги і €33 мільярдів у вигляді кредитів, які Україна за планом отримає протягом наступних чотирьох років.
Ці кошти мають підтримати макрофінансову стабільність, сприяти відновленню та модернізації України під час євроінтеграції. Красиво, дякуємо, та це не стосується бойових дій, а мова виключно про них.
США досі не ухвалили $60 мільярдів для України, а значить аналізувати щось базуючись на гіпотетичному «от коли дадуть, то ми...» — неправильно. Правильно процитувати Головнокомандувача Збройних Сил генерала Валерія Залужного, який у своїй новій статті для видання CNN написав:
«Основною причиною зміни стратегії, форм та засобів застосування військ, є, безумовно, розвиток озброєння та військової техніки, а особливо безпілотних систем, застосування яких стало масовим та дозволяє виконувати широкий спектр завдань, що постійно зростає. Відтак, безпілотні системи є чи не єдиним інструментом виходу з воєнних дій позиційної форми, які є у часі позиційно не вигідними для України з цілої низки причин».
І він правий, оскільки позиційна та окопна війна — вбивають бойовий дух. Це, у певному розумінні, повільне очікування смерті, нікому таке не подобається, а значить потрібно шукати вихід, тим більше що Залужному теж хочеться продемонструвати конкретний успіх на фронті, враховуючи регулярні нападки на нього з боку недалеких людей у публічній площині.
Не можна сидіти і чекати реалізації плану «А» не маючи плану «Б». План «Б» — це власні безпілотники, власні засоби РЕБ та РЕР, власні ракети; інакше кажучи — засоби дистанційного та дальнього ураження.
Для цього є як державний так і приватний сектор. Тож скоріш за все, ситуація довкола Ірану, Іраку та Сирії — цього місяця зробить так, що війна в Україні трохи піде у тінь, бо у медійну епоху картинка вирішує все.
Тож умовні бомбардування «Стелсами» верблюдів — набагато привабливіше для світових ЗМІ ніж позиційно-окопна війна. Слід це використати на нашу користь, зосередившись на власному виробництві.
Загалом же, у світлі наявності у цьому місяці числа «24», ближче до нього очікуємо на збільшення ракетно-дронових істерик росіян, у світлі неможливості досягнення серйозних фронтових результатів. І ракет, і «Шахедів» у росіян ще достатньо, які б псевдопереможні реляції ми не чули від адептів Зелемарафону.
Автор – Назар Приходько, медіааналітик, політолог-міжнародник і військовий експерт