Другий президентський чи перший в'язничний?
Володимиру Зеленському в пору думати про своє майбутнє після випровадження з Банкової, яке ось-ось реалізують пересічні українці.
Хороша людина – не професія; а добрими намірами, як відомо, вистелена дорога до пекла. Простота ж – гірша за крадіжку...
Сенс цих приказок відразу не розумієш, аж поки не зустрінеш людей із чесними очима, добрими намірами, благородними цілями, але вродженою некомпетентністю, нездатністю до рефлексії й непрохідною дурістю. А якщо вони підкріплені запаленим почуттям власної значущості й звичкою перебувати у "теплій ванні" – то зовсім біда.
Виявляється, зберегти ґеополітичну суб'єктність країни – це коли ти власноруч здаєш неадекватному диктатору сусідньої країни багаторічну роботу своєї розвідки, яка планувала у співпраці з розвідками союзників ґеніальну спецоперацію по захопленню вбивць і терористів, які вбивали наших громадян. І робиш висновок – «Я ж бацькє вірив, а він мене обдурив. Ось тому тепер ми не спілкуємося».
І все? А брехати разом зі своїм оточенням і своїми речниками про те, що цієї опції не було і те, що це вигадки злостивців?
А чи не час шановному гаранту познайомиться з такими поняттями як:
- відставка у зв'язку з невідповідністю до займаної посади;
- імпічмент;
- політична відповідальність за некомпетентність;
- притягнення до відповідальності за державну зраду?
І ось, що ще вразило у його інтерв'ю: «На шляху до другого терміну у мене немає конкурентів». Та невже?
Україна – країна непередбачувана. І у нас тут від любові до ненависті, справді – один крок.
Запитайте у свого попередника номер п'ять! Не приведи Господи зустрітися з ним в одному казенному закладі й розділити покарання за схожі діяння, іменовані загальним терміном – "зрада національних інтересів".
