У житті бувають ситуації, коли не можна прямо сказати чи написати те, що думаєш. Якщо ж уважно озирнутися — навколо багато відвертої брехні!
Маємо яскравий приклад, коли наклепуваний Антоніо Сальєрі був не лише великим композитором, а й найбільшим музичним педагогом свого часу. Серед його учнів були: Людвиґ ван Бетховен, Франц Шуберт, Ференц Ліст та Карл Черні; до слова, Бетховен присвятив Сальєрі три скрипкові сонати.
Шуберт присвятив Сальєрі десять варіацій для фортепіано, цикл пісень на слова Йогана Вольфґанґа фон Ґьоте та три струнні квартети. Додамо, що і Ліст, і Шуберт навчалися у Сальєрі цілком на безплатній, а ось Амадею Моцарту, нібито, Сальєрі так заздрив, що отруїв його...
Дуже переконливо, погодьтеся (або ж ні). А от історія, пов'язана з утворенням образу Вільяма Шекспіра, чиї батько і мати були неписьменними — батько підписувався хрестиком у документах, а матір малювала конячку, що біжить, замість підпису.
Ба більше: діти Шекспіра були неписьменними, заповіті Вільяма перераховується все — від тарілок та меблів до «другого найкращого ліжка», — але немає жодної книги. Звідки славетний англійський майстер слова черпав свої енциклопедичні знання?
Ботаніки стверджують, що у його книгах згадані назви 63 трав, квітів і дерев. А знавці юриспруденції нарахували 124 місця, пов'язані зі своєю галуззю; 172 епізоди пов'язані з морською справою, включаючи використання правильної термінології та тактики в сценах аварії корабля з «Бурі».
З творів Шекспіра явно випливає, що він володів не тільки латиною, а й французькою та грецькою мовами, а також тосканським діалектом майбутньої італійської. Зазначимо, що перша публічна бібліотека в Анґлії відкрилася через 37 років після смерті Вільяма і немає жодних відомостей про те, що Шекспір мандрував кудись далеко за межі Туманного Альбіону.
У творах Шекспіра очевидно чудове знання світського життя, етикету, звичаїв знаті, їх проведення часу: соколиного та псового полювання, тенісу... Всі ці відомості та заняття були абсолютно недоступні людям, які не належали до титулованої знаті й не входили до її кола.
Просто для порівняння: анґлійський філософ Френсіс Бекон — найрозумніша людина свого часу, чиї батьки володіли давньогрецькою та латиною, а також французькою мовами. Сам мислитель здобув чудову освіту у Кембриджі, пройшов кілька курсів на факультеті цивільного права в Університеті Пуатьє у Франції, описав новий, індуктивний метод пізнання; його словниковий запас: 8 000 слів.
Один із найвідоміших середньовічних анґлійських письменників Джон Мілтон чудово знав класичну грецьку та латинську літературу. Навчався у школі Святого Павла, яка вважалася однією з найкращих граматичних шкіл країни, потім — у Кембриджі та ще 6 років у маєтку батька займався самоосвітою; мав словниковий запас на 8 000 слів.
А словниковий запас Шекспіра — близько 25 000 слів, при тому, що провінційний житель Анґлії доби Вільяма обходився словниковим набором щонайбільше у 1 500 слів, дивина та й годі.