Філософсько-економічні шкіци

Коли заходить мова про вітчизняну економіку і незалежність України, – здебільшого виникає якийсь когнітивний дисонанс.

Що важливіше – національний суверенітет чи економічний розвиток? Чомусь ми забуваємо, що в міжнародних відносинах економічний дискурс розглядається як одна зі стратегій домінації.

А це тому, що ми з 1990-х років штучно поставлені перед вибором: або планова соціалістична економіка, або ринкова модель лібералізму. Тertium non datur.

Ніхто навіть і не прагне об'єктивно викласти весь спектр існуючих економічних вчень та прямків (навіть тих же Торстейна Веблена, Джона Кейнса, Джона Ґелбрейта) з метою того аби суспільство могло свідомо і обґрунтовано зробити свій історичний вибір. Хотілося би поговорити про економіку, розглядаючи її як один з вимірів соціально-географічної реальності.

Тут загальними авторитетами є Фрідрих Ліст та Шарль де Сісмонді, які сформулювали основні положення "залежної економіки", де вона є важливим, суттєвим, але аж ніяк не головним аспектом соціально-політичної реальності. Фактично, лише одним із факторів поряд з іншими та має залежний, похідний характер у порівнянні з іншими реальностями.

Ліст започаткував універсальність економічних закономірностей, про які не треба забувати і сьогодні. Він – німецький економіст, займаючись економічним розвитком Німеччини та розмірковуючи над тим, який ефект підйому економіки дають вільні ринкові відносини, зауважив певні закономірності.

Суть цих закономірності полягає в наступному:

1. Повсюдне і тотальне встановлення принципу вільної торгівлі, максимальне зниження мита та повна ринкова лібералізація на практиці посилює тільки ту державу, яка давно й успішно йде по ринковому шляху.
2. При цьому, економічно і політично послаблюється та держава, яка має іншу економічну історію, де внутрішній ринок знаходиться ще в зародковому стані.
3. Існує необхідність зіставлення ринкової моделі з конкретними історичними обставинами, перевівши проблематику з абстракцій наукової сфери в область конкретної політики.

Ліст помістивши ліберальну теорію у конкретний історичний і національний контекст прийшов до найважливішого висновку. Викладемо його нижче:

• Ринок – це інструмент, який функціонує за принципом збагачення багатого і розорення бідного, посилення сильного і ослаблення слабкого.
• Всупереч претензіям на універсальність, ліберальна теорія насправді аж ніяк не така вже наукова і безстороння.

Вчення Ліста, викладене у праці "Національна система політичної економії" (1841), отримало назву "економічного націоналізму". У поєднанні з політикою канцлера Отто фон Бісмарка, воно дозволило аграрній та політично роз'єднаній Німеччині за дуже короткий період стати однією найрозвинутіших та наймогутніших держав світу.

Хоча Ліст мав на увазі слаборозвинену, напівфеодальну Німеччину, котра прийняла норми ринкової торгівлі, з другої половини XIX століття його вчення було сприйняте іншими країнами, як конкретна програма дій. Після Другої світової війни Лістовими постулатами озброїлася Японія.

Крім того, в основі сучасної економічної могутності комуністичного Китаю також лежить концепція Ліста щодо захисту національної економіки перед сильними міжнародними гравцями. Хоча у Піднебесній досі воліють цитувати виключно своїх: Мао Цзедуна і зрідка Дена Сяопіна.

Таким чином "Національну систему політичної економії" можна вважати підручником для націй, які прагнуть модернізувати власну економіку. Цікаво, що сенс доктрини Кейнса зводиться приблизно до тієї ж самої концепції: "економічна інсуляція" так само ставить на чільне місце не абстрактну доктрину "свободи ринку", а на стратегічні інтереси держави та орієнтацію на суверенітет.