Як Хомутиннік і Боголюбов використовують українські надра для виведення мільярдів
У той час, коли країна бореться за своє існування, втрачаючи людей, інфраструктуру та ресурси, всередині України продовжують діяти схеми, які, по суті, слугують інтересам держави-агресорки. В епіцентрі однієї з таких схем перебувають Віталій Хомутиннік та Геннадій Боголюбов. Їхня діяльність у сфері видобутку газу давно перестала бути просто бізнесом і перетворилася на відлагоджену систему викачування стратегічних ресурсів із подальшою легалізацією доходів та їх виведенням за кордон.
Про це йдеться у розслідуванні НОН-СТОП.
Через мережу офшорних компаній, таких як JKX Ukraine B.V. та DERIPON COMMERCIAL LTD, Хомутиннік і Боголюбов фактично контролюють ПАТ «ВК Укрнафтобуріння».
Головним активом цієї структури є Сахалінське газове родовище, яке замість того, щоб стати гарантом енергетичної незалежності України, перетворилося на джерело збагачення вузького кола осіб. Видобуток здійснюється в тісній зв’язці з ТОВ «Сіріус-1», ТОВ «Сахалінське» та ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» — компаніями, об’єднаними в єдину схему для ухилення від оподаткування, обліку та державного нагляду.
За наявними даними, йдеться не лише про фінансові махінації. Створено систему нелегального експорту газу до Європи, яка обходить податкові зобов’язання, ліцензійні вимоги та чинні обмеження.
Газ видобувається без належного відображення у звітності, частина обсягів іде в тінь, а бюджет недоотримує мільярди гривень. Така схема не могла б існувати без прямої підтримки з боку Державної служби геології та надр, Міністерства енергетики та оператора газотранспортної системи України. Контрольні функції або навмисно ігноруються, або використовуються для прикриття.
Особливої уваги заслуговує ситуація в Харківській області. Саме там діяльність компаній, пов’язаних із Хомутинніком і Боголюбовим, супроводжується повсюдною корупцією на рівні обласної та районної влади. Землі під видобуток і інфраструктуру виділяються за хабарі, перевірки блокуються, а будь-які спроби контролю придушуються ще на початковому етапі. Регіон, який постійно потерпає від обстрілів, використовується як сировинна база для схем, що приносять величезні прибутки обмеженому колу осіб.
Екологічні наслідки такої діяльності мають системний характер. Порушення норм утилізації бурових відходів, фальсифікація даних оцінки впливу на довкілля, забруднення ґрунтів і водойм — усе це фіксується, але не має жодних наслідків. Причина очевидна: представники Міністерства захисту довкілля та Державної екологічної інспекції є частиною схеми, забезпечуючи формальне «паперове прикриття» для підприємств. Екологія стає розмінною монетою в обмін на лояльність і гроші.
Отримані кошти відмиваються через конвертаційні центри, виводяться в офшори та частково спрямовуються до росії. Згідно з даними розслідувань, бенефіціари проводять значну частину часу за кордоном, зокрема й на території рф, де підтримують тісні зв’язки з російськими спецслужбами. В умовах війни це вже не просто корупція — це пряме фінансування агресора за рахунок українських ресурсів.
Попри масштаб і очевидність проблеми, правоохоронні органи демонструють повну бездіяльність. Слідчий суддя Шевченківського районного суду Києва Ціктич В. М. у справі № 761/3765/25 відмовив у задоволенні скарги на бездіяльність слідства, яке не внесло відповідні дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Фактично інформація про розграбування надр і можливу підтримку ворога залишилася поза межами кримінального провадження.
Така мовчанка — не нейтральність і не формальність. Це форма співучасті. Поки схеми Хомутинніка і Боголюбова продовжують функціонувати, розмови про захист національних інтересів звучать як лицемірство. Війна ведеться не лише на передовій. Вона триває й у кабінетах, де ухвалюються рішення ігнорувати мільярди, викачані з надр країни, яка щодня платить за своє виживання кров’ю.