Портуґалець Антоніу Ґутерреш, який нині очолює Організацію Об'єднаних Націй, потиснув скривавлену руку "російського Ріббентропа".
Для генерального секретаря колись авторитетної міжнародної структури кремлівський міністр Сєргєй Лавров став ближчим, аніж горе українського народу.
Власне, чого чекати від цілком бутафорської ООН, яка, і це очевидно, померла разом із соціалістичним табором на початку 1990-х років.
Московити вбивають українців цілодобово у режимі on-line і ракетами, і бомбам, і водночас мають нахабство головувати в ООН за мовчазної згоди генсека Ґутерреша.
Катам тиснуть руку і це, без перебільшення, – давня практика багатьох політиків колективного Заходу, очі яким застелили валютою (нафтогазодоларами – прим. ред.).
Чи варто згадувати, що у середині 1990-х і на початку 2000-х років ООН, ОБСЄ та ПАРЄ заохочували геноцид чеченців в Ічкерії, а тамтешні лідери з усмішкою на обличчі тиснули руку вбивці Владіміру Путіну.
Попри еволюційно якісні зрушення у світогляді багатьох західних політиків після 24.II.2022, усе ж таки лишаються особи, як от генсек Ґутерреш чи угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан, котрих досі все влаштовує, навіть смерть тисяч мирних українців від рук росіян.
А проте, "Останній Бастіон" нагадує читачам, що повноцінні реформування Ради безпеки ООН є нагальною потребою нашої доби, яку гальмують більшість її постійних учасників.