Гліб Бабіч: Це я, пане Сивохо, Войовнича меншість
Це я, пане Сивохо, Войовнича меншість. Або по-вашому – «воінствующєє мєньшінство».
Це Дебальцевський Хрест. Холодний листопад 2014 року.
Кінець того самого тижня, коли у нас в підрозділі були максимальні втрати. А через кілька днів загине мій найкращий друг.
Так, це той самий рік, коли ви так щиро виступали на антимайдані.
А пізніше, одурманена «мирна більшість» кричала «росія прийди!», і їм вторили в інших містах, і били в кров людей, що стояли на колінах, і були прив'язані до стовпів.
А хтось вмирав на Майдані.
А потім, мирні «пацифісти Донбаса», під керівництвом і прикриттям росії, взяли в руки зброю, і разом з «братами» почали нас убивати, і рвати країну на частини.
І тоді ми, «войовнича меншість» пішли відбиватися. Від Росії, і тих, кого вона пов'язала кров'ю за їх власною дурістю.
До них йшли російські «гумконвої», набиті зброєю, боєприпасами та іншими «ніштяками». А за ними їхали рязанські десантники, бурятські танкісти і чеченський спецназ.
А у нас, з мисливськими карабінами проти них виходили добробати. А з іншого боку йшла розкрадена і зруйнована армія на шкільних автобусах.
І вся осудна частина країни збирала по крихтах допомогу, щоб було чим воювати, щоб не здохнути з голоду і не замерзнути. І їхали нескінченною вервечкою волонтери, що тягнули на фронт цю допомогу, як мурахи.
Це та сама «войовнича меншість» – робочі, фермери, айтішники, вчителі, бухгалтера, лікарі, бізнесмени тощо – ті, кого висмикнула з мирного життя війна.
Війна, яка була нам не потрібна. Війна, яку нам принесла росія, на плечах «мирних громадян», яких обдурив і зробив манкуртами телевізор.
За активної участі вас і вашого преЗедента.
Ви – тимчасове і абсурдне явище для України.
Ви жалюгідна клоунада, яка поспішає знищити те, чого боїться і не розуміє – Україну і Націю. І поставити все з ніг на голову.
Ви ті, хто розповідають про «мир», а несуть хаос.
Так, можете називати нас «войовничою меншістю».
Вам нас не зрозуміти. Коли ми вмирали – ви тусувалися в телешоу і їздили в Росію.
Воїнів – завжди меншість. І поки вони живі – жива їхня країна.
І у вас нічого не вийде. Ми – на сторожі.
Ми рятували і рятуємо Україну.
