Неймовірно життєва притча про те, як старий батько показав юному сину, що насправді являє собою думка інших (чужих) людей.
Був погожий літній день. Чоловік із єдиним сином сіли верхи на віслюка і поїхали найближчими селами.
У першому ж поселенні на них нагримали за те, що вони удвох їдуть на тварині, не шкодуючи її. Батько сліз і далі вже йшов пішки.
У наступному селі жителі звинуватили юнака у тому, що він не любить свого батька, який змушений іти пішки. Тому старий знов сідлав тварину, а син пішов пішки.
У третьому селі вже лаяли батька за бездушність до юного сина, який мусить іти поряд. Після цього вони обидва вирубали у лісі жердину, зв'язали віслюка і понесли на собі.
Вони продовжили свій шлях; попереду них розляглося місто. Побачивши наближення пари чоловіків, які тягнуть на жердині тварину, жителі звинуватили батька з сином у нарузі над рослиною і твариною.
Невдовзі чоловіки взяли віслюка під вуздечки, але ц цьому випадку їх обізвали бовдурами, адже звір ішов марно, без діла. І подібних "порад" на їхній дорозі було безліч.
У результаті батько сказав синові, що так буде завжди. «Синку, якщо ти не думаєш своєю головою, а живеш думкою людей та їхнім розумом, – то ніколи нікому не догодиш», – резюмував старий.