Українцям слід бути тверезими націоналістами, відкинувши п'янкий популізм

Швейцарський саміт і ультиматум путіна спростили прогноз кінця війни. Тепер це питання, хто готовий заплатити більше за свій варіант миру.

У дитячих казках головний герой здобуває чарівний меч, яким відрубує всі голови дракона, і на землі настає мир і щастя. Коли люди виростають, вони починають розуміти, що чарівного меча не буває.

Не всі, звісно, десь 20-25% починають розуміти, що:

• немає Wunderwaffen, чарівної зброї, яка дає остаточну перевагу на полі бою;
• так само немає якоїсь остаточної чарівної санкції, від якої російська економіка негайно захитається й впаде;
• немає якоїсь чарівної ІПСО, після якої росіяни раптом покаються й виведуть війська;
• нема чарівної міжнародної заяви, комюніке чи протоколу, після яких світ зміниться;
• нема саміту, форуму, асамблеї чи конгресу, який об'єднає всіх людей доброї волі проти всіх поганців, тож поганці злякаються й впадуть на коліна.

Результат досягається довгою і складною сукупністю дій — військових, економічних, політичних, дипломатичних, інформаційних тощо. Все складно, повільно і боляче.

Архаїчна імперія, що живиться викопним паливом, має відсталу одержавлену економіку, демографічні проблеми, величезну територію та повний комплект внутрішніх конфліктів, підтримана «союзниками», — довго жити не може. Тими самими союзниками, котрі мріють про її смерть.

Наша ж проблема в тому, що ми також крихкі; і це вже наша власна провина. Ідеально було б, щоби кожен і кожна з нас щодня робили щось, щоби збільшити крихкість ворожої імперії (у лавах ЗСУ чи в тилу, на державній службі чи у промисловості).

Але так не буде. Натомість кожен і кожна з нас точно можуть і мусять щодня робити щось, щоби зменшити нашу власну крихкість, принаймні не збільшувати нашу власну крихкість.