Григорій Савич Сковорода на постаменті

Вимкнене увечері вуличне освітлення спонукає схарапуджену воєнним станом свідомість до чудернацьких умовиводів – таке, бува, привидиться, у такі ланцюжки зв'язуються люди, події, герої і покидьки, що одведи й одступи. 

Тим, хто припізнився з власною українізацією, пояснюємо: сковорода, як кухонне начиння, і пательня – синоніми, народний філософ Григорій Савич Сковорода і ставленик полтавського плебсу Олександр Федорович Мамай – антиподи. Великим українцям ставлять пам'ятники, ось постане і Сковорода у бронзі ще й у Полтаві, на пройдисвітів чекає сковорода-пательня у восьмому і дев'ятому колах дантового пекла (для ошуканців – восьме, для зрадників  −  дев'яте). Ми ж ні на кого не натякаємо? Хіба що – на Данте.

Днями минаємо майданчик, підготовлений до встановлення пам'ятника нашому знаменитому босоногому подорожньому, котрого навіть світові не вдалося злапати. У скверику під вікнами Школи Мистецтв вже цього року постане бронзовий Сковорода у три з половиною метри заввишки. Поки що на майданчику під скляним ковпаком, доки меценати збирають кошти, тьмяніє мініатюра чорнухинського філософа. Це його на якийсь час зловили?

До пательні. Шкварчить, але ще порожня. Бо у місцевої Феміди не лише очі зав'язані, а й руки за спиною. 

Дивіться, міг малописьменний чоловік у літах, якому все ще сняться жовтеняцькі зірочки, піонерські галстуки, комсомольські значки і компартійні матрикули, вибовкати розташування військового підрозділу? Та запросто! Не тому, що агент прикриття, а тому, що з кебою проблеми. Але ж правдолюбці пам'ятають: незнання законів не звільняє порушника від відповідальності. Та оскільки в Октябрському суді Полтави правдолюбці в дефіциті, суд із двох спроб не зміг розглянути клопотання про притягнення до відповідальності мера за довгий язик.

Полтавський апеляційний суд втретє пробує навернути Октябрський суд на правильну стежку. Ви, колеги, вірите, що апеляційникам вдасться? Ну-ну. «Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть», − казав Григорій Савич.

І якби тільки це. Виявляється, що Олександр Мамай чистий перед законом і совістю в іншому, трагічнішому, якби для кого, трапунку.

Нагадуємо, що 4-го грудня минулого року міський голова Полтави Олександр Мамай дав інтерв'ю наразі таки забороненому в Україні проросійському телеканалу «НАШ». Ви оце мамаєве чули: «Мені здається, що у нас відбуваються бойові дії – на нашій території воюють дві наддержави: Сполучені Штати Америки та Росія!» і «Дуже прикро, що іде брат на брата!»?

Спеціально для кобищанців, котрі регулярно міняють совість на цукор, розжовуємо: ваш мер свідомо називає повномасштабну російсько-українську війну, яка забрала тисячі життів і поламала мільйони доль в нашій країні, бойовими діями США проти рф. Йому на десятому місяці агресії зайд було досадно, що це «брат» прийшов вирізати «братів»! 

Експертиза не побачила криміналу. Дала відмашку: давай, совкове охвістя, патякай про «адіннарот», «пломбірподев'ятнадцять» і «какуюстранупотєрялі». 

… І як святій людині – Григорію Савичу Сковороді, навіть у бронзовій її іпостасі, стояти в оточенні чужинців?! Кине пан Григорій погляд у ліву руку – миготять вікна безсовісних рейдерів-прокурорів, які захапали профспілкову хату, жирують у чужому готовому і не можуть явному колаборанту вказати на його місце; навпроти через дорогу стирчить петрова пуцька, того «першого великого», що прорубував вікна і нищив Україну; трохи поодаль, через Корпусний, міськрада з цукровою оказією у головах…

«Сліпі очі, коли затулені зіниці». Ваша правда, Григорію Савичу, тримайтеся. Шкодуємо Ваше українське сумління – смердить і нам руссю у полтавському середмісті.