Хакери на службі корупційної держави

Обізнані люди пояснили мені (дякую), але воно досі не вкладається в голові.

Тому про все по порядку.

У нас доступ до різноманітних електронних реєстрів має надзвичайно багато суб’єктів: суди, правопохеронні органи, нотаріуси, органи місцевого самоврядування. Деякі реєстри взагалі відкриті для всіх охочих, зокрема для онлайн-сервісів. Чи правильно це (особливо під час війни), чи ні — питання насправді дискусійне. З одного боку, у нас є зовнішній смертельний ворог — росія, а з іншого — не менш смертельний внутрішній ворог: корупція. Але сьогодні не про це.

Так от, станом на кінець 2025 року в Україні було зареєстровано понад 5800 нотаріусів. Кожен із них має право доступу до реєстрів, зокрема може вносити до них зміни. І все це — зі своїх особистих комп’ютерів, які нотаріуси купують за власні гроші та за кібербезпеку яких самі несуть відповідальність.

Відповідно, серед тих 5800 обов’язково знайдеться кількасот (а то й тисячі) тих, хто чхати хотів на кібербезпеку або вважає: «Та я все знаю про хакерів, зі мною такого не станеться». І тому вони без вагань клікають на сумнівні посилання, отримані від незнайомців, після чого злочинці отримують повний контроль над робочою станцією такого нотаріуса. І можуть «вносити зміни до реєстрів» нібито від його імені. А самі нотаріуси можуть із корисливих мотивів «не помічати», що хтось від їхнього імені вчиняє якісь протиправні дії. А можуть і справді не помічати — лохи є в усіх верствах, і серед нотаріусів також.

Звісно, жертва такої оборудки може вчасно помітити, що її житло чи фірма раптом стали належати комусь іншому. У такому разі звертаються до Мін’юсту з вимогою скасувати незаконну реєстраційну дію. А Мін’юст може розпочати дууууже дооовге розслідування, яке триватиме кілька тижнів чи місяців. Тим часом майно за першу добу перепродають тричі, і вже четвертий покупець вважатиметься «добросовісним» — тобто повернути вкрадене буде майже нереально. Навіть коли або якщо цю реєстраційну дію зрештою визнають незаконною.

І, чесно кажучи, я був шокований, що такі схеми досі не лише існують, а й «кришуються» державою та правопохеронцями — попри існування дуже непогано укомплектованої кіберполіції та кібердепартаменту СБУ. Вони завзято полюють на онліфанщиць і пильнують моральність суспільства, переглядаючи тисячі годин порно — із «контрольними закупівлями», звісно.

А от коли в них під носом, серед білого дня, злочинці хакають комп’ютери нотаріусів (нотаріусів, Карл!) та пропонують «зацікавленим особам» свої послуги на кшталт «швидкого зняття арешту», цього вони не помічають. «Ой не чує баба».

На «плівках» корупціонери кажуть, що «зняти одну ухвалу» (ймовірно, ухвалу про арешт майна) коштуватиме їм 5–7 тисяч доларів. Для порівняння: у 2019 році це коштувало десь 50 тисяч доларів. Тобто за часів «команди цифровізаторів» цей «ринок» став настільки масовим, що ціни обвалилися майже вдесятеро.

Логічно виникає питання: а нахіба нам спеціалізовані кіберпідрозділи, якщо вони не здатні протидіяти найкритичнішим загрозам?

І друге питання: якщо кіберзлочинці можуть внести хаос у систему реєстрації власності громадян України, то їх можуть найняти росіяни, чи не так? І влаштувати такий кіпіш, що картонковий майдан здаватиметься дитячим хороводом.

Серйозно: якщо зруйнувати довіру до реєстрів, то система просто рухне. Різні свідоцтва про право власності перестануть щось означати, на одне майно претендуватимуть кілька власників одночасно, суди та правоохоронці нічим не допоможуть, тому громадянам доведеться захищати себе самостійно — хто як може, ймовірно, зі зброєю. І це буде хаос, і будуть жертви. А потім згадають, що почалося все з корупції — корупції в Мін’юсті, судах, кіберполіції, серед нотаріусів. А всім причетним похрін на суспільство, бо в разі чого вони чухнуть у свої Дубаї, а боронити країну будуть звичайні громадяни — ну, тобто як завжди.

Висновок такий: «хакери», які незаконно й регулярно вносять абсолютно ліві зміни до реєстрів, існують завдяки масовій тотальній корупції в кіберполіції, судах і держорганах, а також завдяки окремим продажним нотаріусам.

І якби не було корупції, не було б і «хакерів» у нотаріальних мережах. Як не було б і продажних нотаріусів. Тому що виявляти зловживання нотаріусів в електронній системі нотаріату доволі нескладно, як і припиняти подібні практики.

Але на це «немає політичної волі».

Бо, як ми дізналися з плівок, Офіс Президента України в нас корупцію «систематизує, контролює та очолює», а не бореться з нею.