Хмельницькі прокурори не прилетіли з Марса

Роками на регіональному рівні існували й існують князівства, де сюзеренами є місцевий прокурор, місцевий голова СБУ і ще якийсь там місцевий бонза, і всі вони один одному чи то родичі, чи то куми.

А зараз викрили гнійник. І люди розлючені, злі, розгублені. Повзуть у помиральну яму. А відбулось тільки те що у Хмельницькому включили світло. І тарганів помітили.

Але несеться трошки інше. Зневіра і зрада. Від прогресу у боротьбі з корупцією. Так, прогресу дуже маленького, прямо мінікрок відбувся. І так, крок не системний. Але ж у правильному напрямку. 

А кожного разу прямо вибух. Спіймали Крупу — кошмар. Розкручують кейс Крупи і йдуть по її чарівних списках (от молодець дама, все зберігала, всюди у неї порядок), знов не слава Богові.

Це трошки лицемірно. Бо наче не знали, а зараз відкрились очі…

Бо єдиний висновок напрошується, що краще не боротися. Не публікувати. Як в Росії. І тоді не буде горлання про найбільшу у світі корупцію (що саме по собі є дикою маячнею). Як у дитини. Я закрив очі, я не бачу проблеми, її нема. Бо реально ж купа людей в Україні цілком серйозно зараз аргументує, що навіщо боротися з Росією, якщо у нас корупція...

Яка правильна реакція на подібні викриття? Це добре, але треба більше. Ну реально ж добре що викрили цих прокурорів. Друге — потрібні реформи. Потрібно будувати інститути, які просто не працюють. І в яких ключ. Тут вам остання нобелівка з економіки в поміч.

В тому числі провести реформу прокуратури, яку колись саботували й так і не завершили. Сюди треба спрямовувати свою енергію. Не просто кричати "А, ми все помремо, бо у нас корупція".

Потрібен конструктив замість помиральної ями. Туди нас і так заганяє російська пропаганда. Намагаючись знецінити роль української держави як такої. З логічним висновком — немає чого її захищати.

А правда така, що ми корумпована держава. І кожна новина про викриту корупцію має радувати, а не демотивувати. Бо публічність — один з головних інструментів боротьби з корупцією. І це просто має ставати ще одним кроком у системній боротьбі.

Але ще правда у тому, що ми не тільки корумпована держава. Що є ще багато чого про Україну, окрім корупції. І це не можна забувати. Як і не можна толерувати корупцію. І голосувати за корупціонерів. І не голосувати за них на місцевому рівні. Бо "він сучий син, але ж наш сучий син".

49 прокурорів з липовими довідками? Логічно, ми ж все знаємо про українську прокуратуру. І це просто означає, що реформа побудови нового інституту замість неробочого корумпованого відомства, потрібна. Було б дивно, якби все, що ми знали, про українських прокурорів, не привело нас до думки, що 49 жадібних чортів про всяк випадок ще й інвалідність собі оформили.

І так, ці 49 прокурорів не з Марса прилетіли. Вони наші, українські. У них купа родичів. І вони просто одні з клієнтів доброї пані Крупи. Послугами якої користувались не тільки чиновники. Просто не зробиш новину "49 економістів" чи "37 будівельників" отримали довідку… А 49 прокурорів — звучить.