Тегеран тисне на Єреван, погрожуючи ескалацією конфлікту. Європейський напрям режим аятол планує діяти на власний розсуд, як Ізраїль.
Азербайджанське видання Caliber поділилося отриманою від своїх джерел у розвідці ексклюзивною інформацією. Заявлено, що під час нещодавнього візиту до Єревану секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Акбар Ахмадян висунув керівництву Вірменії низку вимог, невиконання яких може мати серйозні наслідки для цієї країни.
Велика війна на Близькому Сході, яка розпочалася 7 жовтня 2023 року, обернулася величезними й навіть непоправними втратами для Ісламської Республіки Іран. Унаслідок ударів бойовиків ЦАХАЛ почала руйнуватися так звана «Вісь шиїтського спротиву», що створювалася Тегераном не одне десятиліття.
Так, ХАМАС у Ґазі, хоч і не знищений повністю сіоністами, але серйозно ослаблений. Під нищівними ударами терористичного утворення Ізраїль була практично повністю обезголовлено ліванське угруповання «Гізболла», паралельно атаковано іранські системи ППО/ПРО та бази хуситів в Ємені.
Рятівною соломинкою для режиму аятол у Тегерані нині є Вірменія, яка змогла скинути ярмо Москви, обравши європейський шлях розвитку. Для цього до Єревану стали частіше навідуватися західні політики та дипломати, зокрема із Франції та США.
Іран зазнав поразки практично по всьому периметру своїх кордонів, а тому намагається тепер убезпечити себе хоча б із півночі, де Туреччина допомогла посилитися й зміцніти Азербайджану. Слабка ланка в особі Вірменія і ціль, і одночасно засіб для реалізації режимом аятол нової геополітичної багатокроковости.
У разі відмови Єреваном, іранці погрожують ввести власне військо до так званого Занґезурського коридору (південна частина вірменської провінції Сюнік — прим. ред.). Натомість у Баку відзначили неприпустимість застосування армії на терен, який в Азербайджані вважають своїм і теж мають намір боротися за нього.
Між тим, як раніше вже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», торік Москва і Тегеран втратили свій колишній вплив на Дамаск, зазнавши репутаційних ударів. Однак разом усе ж продовжать загрожувати не лише у близькосхідному, а й у кавказькому і північноафриканському регіонах.