Кому сьогодні довіряють білоруські дисиденти?
Андрій Войнич: «Потрібні ті, хто пройшов усе».
Білоруський дисидент Андрій Войнич переконаний: об’єднати всю опозицію в еміграції нині майже неможливо.
За його словами, структури розпорошені, частина зосереджена на публічності, а не на реальній стратегії.
Проте, якщо шанс на консолідацію з’явиться, очолити її мають люди з беззаперечною біографією спротиву.
Серед таких він називає Андрія Саннікова, Євгена Афнаґеля, Миколу Статкевича, Дмитра Бондаренка та Наталію Радіну.
Усі вони, наголошує Войнич, неодноразово доводили відданість ідеям свободи та незалежності.
Критерієм довіри для нього є принциповість і відсутність особистих інтересів у політиці.
«Потрібні лідери, які пройшли вогонь і воду», — підсумовує він.
Антон Малкін: авторитет — не в медіа, а в дії
Антон Малкін оцінює ситуацію жорсткіше: на його думку, нинішні медійні фігури не представляють усіх білорусів.
Він вважає, що реальний авторитет формується не в кабінетах і не на міжнародних форумах.
Серед волонтерів він називає Олену Жаркевич як одну з тих, кому довіряють на практиці.
У середовищі бійців, за його словами, повагу мають Дзяніс Урбановіч та Віталь Вітушка.
Серед політично активних діячів в Україні він виділяє Хелен Мінську.
