Кому з кобищанців тест, що мертвому припарка?

«Біомаса», як було несподівано влучно і образливо зауважив на адресу українського народу «топовий» науковець із заштатного провінційного вишу, ділиться за багатьма параметрами. Найперше – на інь і янь. Далі – на різні вікові, веселкові, соціальні, фахові, етнічні, темпераментні групи тощо. Зокрема, на лохів і не.

Останніх наразі фрагментують на ще дрібніші фракції. Ще цілу п'ятиденку на наші довірливі душі будуть полювати агітатори у партійних жилетках-одностроях, з торбинами, набитими мотлохом про паблік рілейшзн, ввічливі – хоч на хліб намазуй.

Горлопани-главарі у години прайм-тайму з особливим цинізмом відволікатимуть увагу фанаток руськомірських сватів, Васька на вѐлику і обісцяних джинсів великогабаритного «корифея ги-ги», навертаючи біомасу до вигаданих партій, хизуючись уявними чеснотами найміцніших ґазд і задатками Мойсея. Ба, навіть обіцяють переплюнути того пророка і вивести нас на битий шлях буквально за рік-півтора.    

Електоральна сепарація, не зважаючи на занурення полтавських Кобищанів у сутінки «червоної зони» (бо правила й для пана Шамоти вилами по воді писані), розганяє нас по партійних хуторах, знову сіючи розбрат у трудові, родинні і сусідські колективи однісіньким запитанням: «Ти за кого будеш?». 

Цьогораз до дільби приступилася сила, яка грубо, байдуже і безжально вкладає і тих, хто «За майбахів», і тих, хто «За ЖОП'у», під апарати штучної вентиляції легень.

Переділ набирає сили. Все очевиднішим є поділ на тестованих і тих, хто на тест так і не дочекається.

Моновладні зелені, явно не наділені «умом і кмітливістю», хоч суттєва їх частина і вийшла з кавеенівського «конкурсу капітанів», витративши сім місяців на відосики, повій і заготівлю корабельних сосен, сьогодні загнані у кут – пандемія вже взяла країну за горлянку. Україна наразі в десятці спільнот, приречених на ще ті випробування – динаміка поширення ковіду загрозлива як за темпами, так і за масштабами. 

Згідно з прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров'я, пандемія навряд чи полишить планету до 2022 року. Фахівці згадують іспанку, яка на початку ХХ століття за три роки «викосила» 40-50 мільйонів людей, перехворіли нею понад 500 млн. Для порівняння, на фронтах Першої світової війни приблизно у ті ж роки загинули 10 млн. вояків.

Атож, яким би ненависним не був П'ятий для «73 мінус 44», треба визнати, що його аналіз ситуації влучніший за сентенції криворізького науковця щодо поприкольного народонаселення: «якщо Кашпіровський по телевізору лікував енурез, Чумак заряджав воду, то Зеленський відосиками лікує ковід».

У березні 2020, коли інфікований китайський кажан ще тільки примірявся на переліт Великим шовковим шляхом, хвороба перелякала лише наших схарапуджених новосанжарців. Зе помпезно очолив Координаційну раду з протидії епідемії, впритул не бачачи як білок пепломери SARS-CoV-2  нахабно чіпляється до ангіотензинперетворюючого фермента клітини простого і непростого українця, як спритні ділки розпродують захисний інвентар, як загинаються набагато цивілізованіші громади.

Т. зв президент і клоун за ментальністю більше переймався поясами карате, окупацією дитячого палацу в Конче-Заспі, анексією музейних експонатів, пошуком чогось людського в очах путіна та піаром на дорогах. В останні під гаслом конче необхідного поліпшення транспортної інфраструктури країни Зе вбухав 35 млрд. гривень з 66 млрд. коронавірусного фонду.

Натомість влада не закупила жодного апарату ШВЛ, лікарні відчувають гострий дефіцит ліків, пульсоксиметрів, тестів, ліжкомісць, лікарів, медичного кисню, медсестер. Мережами поширюється чорний гумор про «зеленого Харона, який пересів з човна на «Теслу». Справді, нові дороги для багатьох краян вже стали комфортним шляхом на цвинтар.

Абстрагуємось від спічів Степанова і Ляшка і дивимося на реалії. Сьогодні ціна на ПЛР-тест стартує від 700 грн. В Київському міському лабораторному центрі МОЗ України тест коштує 890 гривень + 150 гривень за забір матеріалу. В цілому середня вартість тесту ПЛР в приватних лабораторіях ДІЛА, «Дніпролаб», при клініці «Добробут», «Борис», «Медіком» – 1800-2400 грн., результати відомі вже через добу.

Увага! Безкоштовно можна протестуватись тільки через сімейного лікаря за наявності клінічних ознак коронавірусної хвороби та пацієнтам із пневмоніями, які перебувають у стаціонарах і чекають підтвердження діагнозу. Однак через великий наплив нині на результати можна чекати 6-9 діб.

Спробуйте відповісти, а де задурений обіцянками про кінці всього незеленого плебс (ні-ні, про народ десь в іншому місці!), нажаханий втратою нюху і смаку, візьме оті 2 тисячі  гривень?!

Гаразд, кобищанець якось вписався у форс-мажор – позичив кошти у Іващенка чи продав елітного ротвейлера, здав тест і, овва!, отримав позитивну на нього відповідь.

Правдами і неправдами влаштувався у коридор інфекційної лікарні, де замість кисню плакати «Полтава – це ти» і добове перебування вартує 2,5 тис. грн.

Держава, в якій кожен – президент, аякже, покриває лише 20 відсотків вартості медикаментозного дня. Втрапив до реанімації – шукай щодень до 6 тисяч гривень.

Якщо пощастить і ти через два тижні вийдеш з храму здоров'я пошарпаний, але негативний і теплий, тобі доведеться подумки вирішувати – що було би краще: оце повернення до життя в борг, чи поїздка новим гасцінцем (принагідно – «Живє Бєларусь!») до Лембика… 

«To be, or not to be?» ‒ доточує шекспірівський Гамлєт опитувальник блазня шостим питанням. І воно точно обговорюється на кухнях, вулицях і в таксі.

З огляду на песимістичний контекст оперативних зведень з приймальних палат інфекційних спортзалів, правильна відповідь на нього під запитанням.

Якось не надихає усмішка Бідного Йорика.