Кому Зелемський здає українські надра?
Як Aspect отримує українські ресурси без конкурсу.
Щось чули про угоду з Aspect Holdings? Ні? То давайте відверто — там є про що поговорити.
Міністерство енергетики підписало угоду про розподіл вуглеводнів з американською компанією Aspect Holdings. Плюс — три меморандуми: з Solar Turbines (Caterpillar), Baker Hughes і API.
Не всі чотири документи — це одне й те саме. І ось тут починається важливе.
Solar Turbines, Baker Hughes, API — це публічні корпорації з інституційними акціонерами, прозорою структурою і репутацією, якою вони дорожать. Вони вже були присутні в Україні раніше і несуть із собою сучасні технології та доступ до ринків збуту продукції. Так, тут є очевидний американський галузевий інтерес — стандарти API, сервісна екосистема Baker Hughes, турбіни Solar. Але це також вигідно Україні. Це нормальна геоекономічна логіка в стилі «America First» + «Україна понад усе». Це можна обговорювати, і це не корупція — це транзакція між державами.
А от Aspect Holdings — це зовсім інша історія.
По-перше, це приватна сімейна структура (контроль — родина Cranberg), а не публічна компанія.
По-друге, угоду про розподіл продукції підписано Україною без відкритого конкурсу — принаймні публічно про нього нічого невідомо.
По-третє — це вже другий захід цієї ж компанії в українські надра: у 2021 році через СП «Ukrainian Energy LLC» (Aspect разом із SigmaBleyzer) вони вже отримали 50-річну PSA на Варвинську ділянку (3471 км² у Чернігівській, Полтавській та Сумській областях). Отримали — після того, як тодішній міністр енергетики США Рік Перрі особисто рекомендував Зеленському їхніх партнерів, буквально за тиждень після інавгурації.
УГВ судилося з ними три роки — і програло всі інстанції аж до Верховного Суду. І той визнав, що юридично все чисто. Але нагадаю: Верховний Суд не розглядає справу по суті. Тобто вони виграли завдяки юридичним нюансам і (я в це вірю) позиції влади.
Зараз та стара угода перебуває в стані force majeure — через війну. Реального видобутку — нуль. Інвестицій — нуль.
І от тепер — нова угода.
Знову Aspect. Цього разу — без публічної конкурентної процедури. Знову республіканські зв’язки (цього разу — знову адміністрація Трампа). Знову «залучення інвестицій в енергетичну безпеку».
Я не буду кривити душею: прямих доказів хабарів немає. Але є дещо, що в нашій системі координат має називатися своїм ім’ям — access capitalism. Компанія з правильними політичними контактами отримує доступ до державних ресурсів без відкритої конкуренції. Це не обов’язково конверт із грошима. Але це точно не #українськийінтерес.
Якщо ви почали думати: «це ж наші партнери, вони нам допомагають долати росіян», ви вже потрапили в когнітивну пастку. Критерій простий: якщо угода відповідає ринку, якщо умови PSA не відхиляються від стандартних, якщо американські партнери відстоюють прозорість, якщо Україна отримує реальну частку доходів і трансфер технологій — добре, тоді розмовляємо. Але спершу опублікуйте повний текст угоди. Назвіть ділянку. Назвіть умови розподілу продукції.
А головне — поясніть, чому без конкурсу.
Є ще один імовірний варіант: Шмигаль та «Нафтогаз» підписали ту саму УРП, яку було укладено у 2021 році. Але питання до цієї угоди залишаються ті самі — чому така атмосфера таємниці? І так, це не знімає питань по суті щодо конкурсу 2019 року.
Мій висновок: меморандуми з Caterpillar і Baker Hughes притягнули для того, щоб прикрити реальну угоду з Aspect. Без конкурсу.
Це фундамент для того, щоб вони втратили ділянку після зміни влади (у США та в Україні). І нехай потім не розповідають про іноземних інвесторів, які дотримуються найкращих практик.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
