Кремль боїться знищення Україною символу своєї Піррової перемоги
Мостова переправа між окупованими росіянами Кубанню та Кримом – кістка у горлі наших захисників. Але невдовзі вона буде перетравлена...
Вже котрий день поспіль на Кримському мості спостерігається цікаве явище: з боку Краснодарського краю – багатокілометровий корок, пов'язаний із ретельним оглядом кожного авто, яке в'їжджає. Через це відпочивальники чекають у черзі кілька годин, але у зворотному напрямку дорога абсолютно вільна, ані оглядів, ані корків.
Розширення постачання далекобійних ракет НАТО в Україну неминуче повертає до питання про можливі удари по Кримському мосту. Для України цей міст – символ окупації, тому його знищення – питання честі та принципу, з урахуванням того, що за законами війни міст – допустима ціль.
Але й для Кремля в особі Владіміра Путіна цей міст – теж символ. Символ того, що він ще не повний політичний банкрут.
Оскільки з усіх досягнень Путіна за весь час його правління на Московії залишився лише крадений Крим, який начебто ще сяк-так переважує навіть безповоротні втрати московії у геополітиці та економіці. Тому втрата Криму буде особистою катастрофою Путіна, яка миттєво перетворює його на політичного лузера, і знищення Кримського мосту буде одним із перших кроків до цієї втрати.
Очевидно, саме тому Путін йде на все, щоби зберегти міст – аж до створення постійного, цілодобового "живого щита" зі своїх співгромадян, який передбачає, що ЗСУ ніколи не піде на ракетний удар мостом із десятками тисяч людей на ньому. Ніхто не наважиться нагадати Путіну, що:
- міст збудований незаконно, і тому він законна мета для ЗСУ;
- стратегічний міст подібного роду – завжди законна мета у будь-якій війні;
- за загибель мирних жителів, зібраних з військовою метою, згідно з міжнародним правом, повну відповідальність несе той, хто їх туди зігнав.
Ніхто ані в СССР, ані серед його союзників не засудив капітана-підводника Марінеско, який свідомо потопив у 1945 році "Вілгельм Ґустлоф" із кількома тисячами німецьких дітей на борту. Бо "Ґустлоф" ішов з оточеного нацистського Кьоніґсберґа з екіпажами підводників.
Отже, за загибель дітей відповідальність було покладено саме на гітлерівців. Але складно осягнути логіку дементного старця, який втратив все у своєму житті, але при цьому ще чіпляється за залишки колишньої величі.
