Україна має готуватися до нових викликів після визволення Суджі. Наш ворог злий і підступний, оговтавшись, він завдасть потужнішого удару.
(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).
Варто пам'ятати, що московити чудово вміють блефувати й дуже часто користуються цим. Тому спробую подати плюси та мінуси нашої воєної операції на Курщині, хоча повноцінний аналіз, насправді відбудеться лише по завершенню боїв.
ПЛЮСИ:
Останнім часом ворог планомірно просувався на лінії фронту на Донеччині. Курська операція змушує противника перегруповувати резерви. Донецьке угруповування ворога на якийсь час не зможе претендувати на додаткові людські ресурси та додаткову техніку. За виграний час теоретично ми могли б посилати лінію укріплення на Донеччині.
Психологія та мотивація на війні є такими ж повноцінними ресурсами як наявність людських ресурсів, озброєння та фінансування. Останнє українське місто (Херсон) було звільнено 11.XI.2022, після Україна лише втрачала території кількох зруйнованих вщент міст. Соціологія засвідчує поступове зростання песимістичних настроїв. Переможна операція сприяє піднесенню та мотивує до подальшої боротьби з ворогом.
Аналогічно важливий і психологічний стан у ворога. Стрімка і неочікувана операція на російській території сприяє зневірі серед населення росії, сумнівах у спроможності їхнього військового та політичного керівництва.
Україна вкрай залежить від постачання та фінансування із боку наших союзників. Останнім часом допомога уповільнилася, зокрема і через сумніви у спроможності України досягти успіхів у військовий спосіб. Успішна операція може стати додатковим аргументом у посиленні збройного постачання. Більше зброї — більше успіхів.
Війна 10 років точилася на українській землі по обидві сторони фронту. Це означає, що бомбардування і з одного боку фронту, і з іншого боку йдуть по українських будівлях, земля насичується мінами й осколками українська з обох боків фронту. Курська операція кардинально змінює вектор інфраструктурного пошкодження.
У ворога знаходиться більше полонених, аніж у нас. Значною мірою через вимушене завершення маріупольської оборони, коли кілька тисяч захисників «Азовсталі» потрапили до полону. Досі вони не всі визволені. Для визволення українських захисників необхідний «обмінний фонд». Курська операція була настільки неочікуваною, що десятки російських військових відразу потрапили до полону, а тепер це додаткові можливості для звільнення українських захисників, що потрапили до полону.
Я досі переконаний, що у випадку з нагнітанням шуму про «замороження війни» по лінії фронту, маємо справу з російською інформаційною спецоперацією. А проте розмови про ймовірне залучення росії до якихось переговорних майданчиків наявні. І для будь-яких переговорів додатковим аргументом може бути посилення позицій, у цьому випадку — територіальне посилення.
Власне, як бачимо, 7 плюсів — це чимало; хоча меншою мірою у нас говорять про ризики. З усім тим, для зменшення ризиків, або їхньої нівеляції, слід їх озвучити.
РИЗИКИ:
Під час війни армія, яка володіє меншим ресурсом (людським, озброєння тощо) зацікавлена у зменшенні лінії фронту, а армія, яка володіє більшим ресурсом, зацікавлена у розтягуванні лінії фронту. Класичний приклад — битва за Термопіли, де невеликий загін спартанців довгий час протистояв армії персів, яка в рази переважала за чисельністю, завдяки звуженню лінії фронту.
В України об'єктивно менше ресурсів як демографічних, так і озброєння, аніж у ворога. Нещодавно головнокомандувач Олександр Сирський навів цифри, які свідчать про суттєву перевагу ворога в озброєнні. У цій ситуації саме ми зацікавленні у зменшенні лінії фронту. Довгий час ворог вдавався до наступу лише по східній лінії — Донеччина, Луганщина, Запоріжжя, частково Харківщина.
Ворог уже давно зупинився на північно-східному рубежі по лінії державного кордону з боку Чернігівщини, Сумщини й більшої частини Харківщини. І це було політичне рішення, а не воєнно-тактичне як у прикладі по лінії фронту на Херсонщині по Дніпру.
Зі сторони нашого північно-східного кордону працювали ворожі ДРГ, відбувалися обстріли Харкова, Харківщини у цілому та Сумщини, але ворог армією не переходив кордон. Тепер така небезпека може з'явитися. Ворог може накопичити ресурси, і перейти в контрнаступ на Суми та Харків.
І навіть не для захоплення, а для тотального винищення, як у прикладі з Бахмутом і Авдіївкою. Хочеться вірити, що вище військове і політичне керівництво усвідомлює цей ризик, і готувалося до його зменшення.
РФ має ядерну зброю і вона може її використати, а ті «експерти», що категорично заперечують таку можливість, видають бажане за дійсне. Трактування ядерної доктрини росії та російського законодавства відбуватиметься в кремлі, а не в комп'ютерах «експертів».
Ведення воєнних дій на безпосередньо російській території не гарантує використання росією тактичної ядерної зброї, але збільшує такі ризики. І цьому теж слід усвідомлювати!
Власне, і перший, і другий ризики не обов'язково зреалізуються, а проте слід чітко розуміти небезпеки в наслідок їхньої реалізації, і робити все для їхнього недопущення. Небезпеки від першого ризику мають бути зменшення шляхом готовності для відсічі противнику на Чернігівському, Сумському і Харківському напрямках, а це означає і накопичення там додаткових військових підрозділів, належних сил ППО/ПРО, створення фортифікаційних споруд тощо.
З інформації, що влада оголосила евакуацію населення з 10-кілометрової прикордонної смуги на Сумщині, хочеться вірити, що влада усвідомлює цей ризик. У будь-якому випадку, цей ризик нівелюється лише власним посиленням та вмілою організацією.
Другий ризик (ядерний) поки що менший, та і про нього не слід забувати; ін може бути зменшений коштом вдалих переговорів з нашими західними союзниками. Не секрет, що так чи інакше переговори, або ж контакти із ворогом на різних рівнях тривають всю війну.
Тож, аргументи для стримання росії від використання ядерної зброї, очевидно нашими західними союзниками вже наводилися. Тепер ці аргументи мають бути нагадані та посилені.