План українського вторгнення на частину РФ став утілюватися у життя через нещасливі причини. Генштаб завчив помилки торішнього контрнаступу.
Такі відомості оприлюднило впливове британське видання The Economist із посиланням на головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника Олександра Сирського. Наголошується, що операція із деокупації Курщини до останньої миті трималася у цілковитій таємниці.
Слід зауважити, що на початку липня поточного року на генерала Сирського чинився тиск, перш за всі зі сторони Офісу Президента і Верховної Ради України. Він боровся з далеко не ідеальною спадщиною від свого попередника — генерала Валерія Залужного.
Армійське командування сперечалося із Володимиром Зеленським і його «сірим кардиналом» Андрієм Єрмаком із приводу мобілізації, призвівши до значного браку особового складу. Конґрес США свідомо зволікав із підтримкою Україні.
Авдіївка, опорний пункт на північ від Донецька, мала впасти заради контрольованої Вашинґтоном ескалації. Лінія фронту у Донецькій області руйнувалася, особливо навколо матеріально-технічного вузла Сил оборони України під назвою Покровськ.
Ширилися чутки, що генерал Сирський був на межі звільнення через конфлікт з Єрмаком — всевладним керівником офісу на вулиці Банковій у Києві. Деякі аналітики навіть припускали, що головком ЗСУ «брехав» Зеленському, щоби військові плани не опинилися у ворога.
На тлі цього український генерал почав планувати. Наближений до Олександра Сирського військовий чиновник розповів виданню The Economist наступне: «Сирський погано розбирається у політичних іграх. Він добре вміє воювати. Власне, війна його стихія».
У вітчизняному Генеральному штабі розглядалося кілька сценаріїв наступальної операції Сил оборони України на найслабші місця російської лінії:
Головна мета полягала у тому, щоби відвести війська від тиску на Донбас та створити козир для будь-яких майбутніх перемовин. Олександр Сирський тримав свої плани у секреті, ділячись ними лише із вузькою групою генералів і силовиків.
Він спілкувався із Зеленським сам на сам. Значну частину пошуку даних виконувала виключно армійська розвідка, ГУР МО цю справу свідомо не довірили через помилки того року із приводу «кави в Ялті».
Західних партнерів України також навмисно залишили у невіданні, адже зі слів самого Сирського, він мав дві попередні операції, котрі занапастили уряди США, НАТО та ЄС. Спершу плани контранступу отримали росіяни, згодом другу опрацію перервали західні лідери.
Обмеження спілкування до принципу «необхідність знати» дозволило нашим воїнам розпочати атаку до того, як окупанти зрозуміли, що відбувається. Вони переконалися, що щось відбувається, але, ймовірно, припустили, що ЗСУ знадобиться американський дозвіл на таку сміливу операцію.
Бувши поставленим перед доконаним фактом, Захід не заперечував входити українській армії у тіло ресурсної федерації московії. Генерал-полковник Сирський ввів ворога в оману, приховавши прибуття його найбільш загартованих бойових підрозділів.
У прикордонні ліси під приводом оборони від нібито російського нападу на Суми стягнули підкріплення. Водночас в українських ЗМІ з'явилися панічні звістки про швидке вторгнення ворога.
«Ротація відбулася десь за півтора тижня до початку Курської операції. Власне, росіяни продовжували вірити, що ми просто захищатимемо кордон», — згадує наближений до генштабу український воїн Сергій.
Самі захисники почали підозрювати, що відбувається щось величне, на початку серпня, коли їм раптово видали спорядження: нові каски з інтегрованими навушниками, нові автомати... Вони виконували тренувальні вправи на макетах, які пізніше зрозуміли як зображення російських сіл Курщини.
80-та Окрема десантно-штурмова «Галицька» бригада почала підготовку до наступу другої хвилі. Олексадр Сирський зберіг більшість своїх атакувальних сил для цієї другої лінії, тому, можливо, росія спочатку вважала прорив не надто серйозним.
Солдати кажуть, що не повірили своєму командиру, коли він розповів їм про плани: «Ми сміялися. Ми жартували, що це не 1 квітня. Командир лише посміхнувся, знаючи, що ми не здогадуємося, що нас чекає».
Генерал-полковник Сирський — педант до деталей. Хоча перша фаза була ретельно спланована, зараз кампанія розвивається за певним принципом, оскільки із втратою елемента несподіванки просування вглиб Курщини дещо сповільнилося.
Зеленський як і раніше наполягає на максимальному прогресі, зауважує представник вітчизняного Генштабу. Але його старший командир обережний, зосереджуючись на розширенні флангів уздовж кордону, щоби створити більш надійні лінії: «Сирський не дурень. Він знає, що поспішаючи вперед ризикує всією операцією».
За минулі 2 тижні розширений український контингент із 10 000-20 000 солдатів, схоже, зосереджений на встановленні контролю над південним берегом річки Сейм на північний захід від Суджі. 16 серпня українські ракети знищили мости через річку у селі Глушково та Званне.
Велика авантюра Сирського дала нації надію після року незмінно похмурих новин; це також дало головкому ЗСУ новий авторитет. Але довгостроковий успіх чи невдача операції залежатиме значною мірою від того, як на це відреагує росія.
Схоже, що генерал-полковник дотримується подвійного підходу: більш агресивно реагувати на вторгнення, а також підтримувати тиск всередині України вздовж лінії на Донбасі. Мета Кремля полягатиме у тому, щоби перетворити Курськ на трохи більше, ніж ганебний укус комара серед кровопролиття в Україні.
Тепер очевидні докази посилення відповіді всередині Курська. Українські солдати на території росії кажуть, що вже починають помічати інший рівень опору, збитки зростають, блискавичне просування зменшує оберти.
Росіяни посилилися краще підготовленими підрозділами, зокрема морською піхотою та спецпризначенцями, вони вивчали місцевість. Ця запізніла відповідь росії на вторгнення в Курську змусила її відвернути увагу частину військ від блокади в Україні на Донбасі.
Відображаючи це, джерело в українському уряді каже, що військова активність на Східному фронті значно знизилася після 16 серпня. Однак є великий виняток: Покровськ, місто, куди росія впевнено просувалася перед вторгненням і де вона намагається підтримувати сильний тиск на Україну.
Таким робом, сцена готова до драматичного моменту у війні:
Українські війська всередині росії більш вразливі, але все ще зухвалі. Окупанти придумали воювати й розуміють нашу тактику, але це не означає, що наші захисники не розуміють їхню тактику або що не будуть продовжувати їх знищувати; все буде, просто чекаймо та допомагаймо ЗСУ.
Також медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам про те, що поточний наступ України на РФ ширший за межі Курщини. Однак ніхто з учасників операції не знає кінцевої мети просування вглиб країни-агресора.