Майбутній Афганістан без США. Процвітання чи новий виток насильства?

Починаючи з 9 березня американські військові почали залишати територію країни. Загалом, протягом 135 днів кількість контингенту США  скоротиться з понад 12 тисяч до 8 тисяч 600 осіб. У вівторок, 24 березня ті ж самі дії розпочав і німецький Бундесвер. До середини липня 2020 року кількість німецьких військових в Афганістані зменшиться приблизно на 18 відсотків.

Усе це стало результатом мирної угоди між Вашингтоном та радикальним ісламістським рухом  «Талібан», укладеної 29 лютого цього року. Окрім того, США мають до серпня зняти санкції з членів руху. Таліби ж гарантують недопущення тероризму на своїй території та початок мирних переговорів із Кабулом. Вважається, що нарешті війні, тривалістю 18 років, буде покладено край. Та чи так? 

Власне, заплановані переговори «Талібану», який тримає під контролем значні території країни, з офіційною владою Афганістану стали поштовхом до мирних умов зі США. Згідно домовленостей, Кабул має звільнити з в’язниць 5000 талібів. Однак, президент Афганістану Ашраф Гані підписав указ про поступове звільнення лише 1500 бойовиків. Інших мають випустити після остаточного  завершення переговорів. У відповідь «Талібан» погрожує розпочати нові наступальні дії на знак незгоди з порушенням домовленостей.

Тим часом кризова ситуація склалася і в самій верхівці афганського керівництва. Фактично у країні двовладдя. Після президентських виборів осені 2019 року двоє кандидатів оголосили про свою перемогу. Суперником Гані є відомий афганський політичний діяч Абдулла Абдулла.

23 березня Гані і Абдулла повідомили держсекретаря Майкла Помпео про провал переговорів  щодо єдиної системи управління державою. У відповідь роздратована адміністрація президента США пообіцяла скасовувати фінансову підтримку офіційній владі Афганістану на суму один мільярд доларів.

Окрім того, Помпео обурений відсутністю бажання у Кабулу звільнити одразу 5000 талібів. У своїй заяві держсекретар згадує Гані та Абдуллу як винуватців відновлення конфлікту.  За його словами, «Талібан» свою частину домовленостей виконує.

По суті, це в першу чергу удар саме по позиціям голови держави, який власне і виступає проти звільнення усіх полонених. Його опонент апелює до повного виконання укладених умов.

Заплановані фінанси мали надійти представникам президента. З цих коштів значна частина пішла б на утримання афганських силових структур. Зниження фінансування військових та правоохоронців офіційного Кабулу ніяк не вплине на боєздатність «Талібану». Таким чином, Штати підштовхують Гані на поступки талібам. Хто б міг уявите подібне ще кілька років тому?

Ідеально було б ще й до президентських виборів. В реальності відбувається поглиблення процесу дестабілізації Афганістану та ризик появи нових небезпечних викликів вже і сусіднім країнам.

У мирне вирішення питання не вірить і американська преса.  Як повідомив телеканал NBC, з посиланням на чиновників з адміністрації Дональда Трампа, за даними спецслужб бойовики «Талібану» сприймають мирний процес лише як механізм, необхідний для виведення з іноземних військових з території країни. Потім ніщо не заважатиме їм атакувати афганський уряд.

«Талібан» оголосив, що не збирається розповсюджувати свої погляди за межі Афганістану. Чи варто у це вірити?

Як показує практика, переважна більшість радикальних ісламістських угрупувань рідко обмежують свої дії офіційно визнаними кордонами між країнами. Власне це суперечить самій їх суті – агресивне поширення своєї релігійної течії серед людства, пропаганда та навернення нових адептів, допомога єдиновірцям у їх боротьбі. Прикладів в історії та сучасності вдосталь. Та, навіть якщо припустити, що з політичних міркувань таліби дотримаються певних домовленостей, остаточно ситуацію це не змінить.

Найбільш відомою з них є «Ісламська держава», чиї осередки «відмітились» у бойових діях у багатьох точках земної кулі. Деякі групи формувались здебільшого за етнічною ознакою. Серед них «Ісламський рух Узбекистану», набраний із вихідців з відповідної крани та «Джамаат Ансаруллах», де домінтну роль грають афганські таджики. Перераховувати подібні організації можна довго.

Після перемир’я вони нікуди не зникають. І вірогідно спробують перенести війну на нові території.

У цьому сенсі найбільш незахищеними країнами виступають сусідні Таджикистан, Узбекистан та Киргизія. Остання, на думку фахівців по Центральній Азії, є найбільш ісламізованою країною у регіоні. Сьогодні ці держави переживають не найкращі часи в плані економіки, соціальних та етнічних протиріч.

Посилення радикального ісламського фактора у пострадянських республіках може призвести до значних тектонічних зрушень всередині. Прямі асоціації з виводом радянських військ із Афганістану у 1989 році.

Спеціально для «Останнього Бастіону»