Машина часу рвонула: 2013, 1937… до Варфоломіївської ночі?

Люди, ми до вас. Скажіть, що нам привиділося, що вчора під дверима музею Івана Гончара зняли невдалий дубль чи то «Слуги», чи то «Сватів», а демократична, республіканська, парламентсько-президентська Україна нормально, як і оголошено паном Степановим, адаптивно, цілеспрямовано і поетапно виходить з карантину? Що нічого не сталося?!

Мабуть що так. Адже на благословенних теренах побутування стабільно байдужої нації, ураженої зеленою формою ідіотизму, все йде своїм рядом: оновлені до взірцевого полиску поліцейські звично ґвалтують свідків безпосередньо в службових кабінетах; орендар ставка знічев'я розстрілює сімох знайомих, що нагодилися було порибалити; черговий нардеп звично вкорочує собі віку, не підводячись з офісного стільця в туалеті; голова Держгеокадастру звично дізнається про своє звільнення з інтернету; Андрій з Денисом Єрмаки звично регочуть над своєю кваліфікованою Зе порожньою справою; пані «Вона працює» із захеканим помічником звично шелестять дармівщинкою. Ондечки сонце звично вигулькнуло на сході.

А ще на лінії розведення з чужим світом звично, вже сьомий рік пострілюють. І що неприродно, до запаморочення, до здичавіння страшно – теж вже звично гинуть наші кращі. 

Це ми – циніки?! А не власники велюрових ресторацій, слуги з тупими обличчями бовванів на ток-шоу і бубонінням своїх мантр про кінці епох і зграя зажопників, котрим все українофобське як вода з гуски? Не бубочка з щирою вседозволеністю і командою «фас!» на все, що ще ворушиться?

Кобищанський рефрен: «А шо такого? Хлопці виконали слідчі дії… Правильно, так тому баризі й треба».

Когось з пересічних заторкнуло, що виклик громадянина до суду передбачає вручення повістки у письмовому вигляді безпосередньо у руки і винятково тому громадянинові? А не оголошують у відосику? Комусь з тих, котрим вже ось рік #какаяразніца, відомо, що слідчі дії нормальних силових структур у нормальній країні стартують з демонстрації документів на обшук, посвідок осіб з повноваженнями?

Бубочку звично заціпило. Онде Мендель у новому халаті, вийдіть, розбійники.

Микола Вінграновський: «…Була в одного світу середа, / В другого світу наступав вівторок».