Філософія вчить не лише любові до мудрості, а й вишколює мужність. Яскравий тому приклад — творчість давньоримського мислителя Луція Сенеки.
Всі мої дотеперішні діла, всі слова — ніщо, все це — лиш пусті й оманливі, хитро причепурені докази моєї мужності. Чого я домігся насправді, одна лише смерть виявить, їй і повірю.
Тож без страху готуюся до того дня, коли, відкинувши хитрощі, зітерши рум'яна, сам про себе судитиму: чи мужні речі були у мене лиш на вустах, чи також у серці; чи не було тільки облудою та грою все те, що я з таким піднесенням жбурляв просто в обличчя фортуні. Відкинь думку людей, вона завжди сумнівна, хилиться то в один, то в другий бік.
Облиш ті науки, яким ти віддавався впродовж усього життя: смерть висловить щодо тебе спою думку. Скажу так: ні вчені спори та бесіди, ні почерпнуті з мудрих настанов вислови, ні твоя вишукана мова — ніщо не засвідчить сили духу.
Адже й найбоязкіший може промовляти як перший сміливець. Тільки останній твій подих виявить, на що ти спромігся за своє життя, хай так!
«Розмірковуй про смерть!», — хто це каже, той велить розмірковувати про свободу. Хто навчився вмирати, той відучився слугувати; той став над усякою владою і вже напевно — поза всякою владою.
Що йому в'язниця, сторожа, замки? Вихід для нього завжди вільний, оскільки є лиш один ланцюг, що тримає нас на прив'язі, — жага життя.
Не кажу, що того почуття треба позбутися, — його треба послабити. І то настільки, щоби ніщо нас не затримувало, ніщо не заважало нам, коли зайде необхідність, із готовністю зробити негайно те, що все одно колись доведеться зробити...