Mercedes із секретом: хто і навіщо прикриває Андрія Єрмака
Театр тіней імені «колишніх, але не зовсім»…
На «Українській правді» вийшов цікавий сюжет Михайла Ткача про Єрмака.
Сюжет — посібник з елітного лицемірства! Театр тіней імені «колишніх, але не зовсім»…
У сюжеті є герой другого плану, який поводиться вельми дивно — це особистий Mercedes S-class Андрія (та святиться ім’я його) Борисовича.
А тепер зверніть увагу на номери. У сюжеті автомобіль змінює їх тричі. Це так звані «номери прикриття».
Однак! Ними мають право користуватися лише офіційні особи держави. Тобто ті, хто перебуває під державною охороною відповідно до закону! Або ж такими номерами користуються спецслужби, силові структури чи окремі співробітники правоохоронних органів.
І хоча закони в цій країні не працюють, усе ж таки на папері чорно по білому прописано перелік посад, щодо яких застосовуються заходи державної охорони (що, зокрема, дає можливість використовувати «номери прикриття»). Він визначений у Законі України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб». Нормативно-правовий документ, як відомо, у цій країні — річ гнучка, але тим не менш!
Андрій Єрмак — ані перше, ані друге. Він не є ні першою особою держави, ні співробітником правоохоронних органів. Ба більше — він узагалі більше не обіймає державної посади!
І хоча він один із ключових діячів ОПГ зеленського, нині формально він — звичайний адвокат.
Розумію, що багатьом в Україні від цього хочеться відвести очі!
Але назріло закономірне запитання до офісу зеленського, до Управління державної охорони України, до МВС України: на якій підставі приватна особа, адвокат Андрій Єрмак, роз’їжджає з номерами прикриття?
Такі номери — не аксесуар, не іграшка, не VIP-бонус і не привілей «по знайомству»!
Хто дозволив?
Хто підписав?
Хто заплющив очі?
І головне — кого тут прикривають насправді: людину чи систему?
Свого часу номерами прикриття та спецмаячками користувався ще один член їхньої ОПГ — корупціонер і мародер, заступник Єрмака, а нині радник зеленського — Кирило Тимошенко. Не виключено, що й досі нічого не змінилося. Коли завісу трохи підняли — реквізит для глядачів швидко прибрали. А за лаштунки зазирати не можна, хоча всім усе зрозуміло…
Притомних відповідей, звісно, не буде, а далі будуть лише автомобілі, які змінюють номери швидше, ніж говорячі голови влади — риторику. Номери — як партійні квитки: сьогодні одні, завтра інші… Як і належить у державі, де реальність — службова таємниця…
Потрібно ставити такі запитання! Не можна мовчати! Якщо цю систему не лікують, то від надлишку таких незручних запитань у неї має початися нервовий тик!
Своїм у цьому театрі тіней можна все! Театр, де все — за законом. Окрім закону. І це вже невиліковно…
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
