Їхнє безсмертя — то наша пам'ять. Ми їх не бачимо, але вони поряд. (Поки можуть і хочуть).
Ми інколи розмовляємо з мертвими побратимами, на кладовищах, як правило. Згадуємо якісь історії, сміємося разом або плачемо.
Ми виконуємо їхні побажання: передати щось комусь, сказати щось комусь, зробити щось, що вони не встигли... Вони вже мертві, вони не з нами.
Але вони впливають на наші дії, на наші вчинки. Ми хочемо бути краще, ніж були, щоб їм було не соромно за нас там, десь там.
Можливо, це і є сенс фрази «герої не вмирають». А може, так і виглядає безсмертя, хтозна...