Ми кажемо «партія», та вже не маємо на увазі «близнюка Лєніна»

Все частіше заскочені відповідальністю за долю країни, а Кобищанів й поготів, громадяни скидаються уві сні з переляку. Верзеться: вже зачинилася виборча дільниця, а громадянин ще не віддав свого вирішального голосу за представника «блоку комуністів і безпартійних», з усіх біл-бордів громадянину докоряють ображені Сергії (Іващенко і Каплін), Олександри (Мамай, Удовіченко і Шамота), Андрії (Матковський, Карпов-«Полтава» і Пальчевський).

Знавці обережно намацують залежності результатів майбутнього волевиявлення від вікових і статевих особливостей електорату, визначають вплив маскового режиму на довжину черг під дільницями і можливість посполитого щось утямити у новаціях виборчого процесу, які й для самих новаторів залишаються вузликовим письмом інків.

Традиційно порівнюється довжина бюлетеня з вагою соціального еквівалента совісті. На лавках під під’їздами жваво зіставляється асортиментне різнобарв'я соціального пакету від Андрія Всеволодовича і Олександра Федоровича.

Лідер найпростіших вразив полтавських гнаних і голодних жерстяним раритетом з черговим китайським попередженням для олігархів і корупціонерів, мовляв, колеги, днями вам – кришка. Найпростіші в разі «уведення фракції до храму» розраховують і на «ключ закаточний МЗА-Р автомат з роликом». А коли ні, навіщо було роздавати кришки?

Просунутою блогерською громадськістю активно пропагується буцімто рішучий крок України до європейських стандартів щодо суцільної партизації наших виборів.

- Чи не каркнути й собі? – задалися й ми на дивані, в'яло спостерігаючи за неохайно одягненим Роналдом Куманом і втомленим Ліонелем Мессі на опівнічній грі «Барси» з «Севільєю».

Маємо сумніви, що партизація спрацює вже цього разу. Бо очевидно, що шанси на камбек Мамая в полтавській мерії жодним чином не можуть бути пов'язані з якимись партійними уподобаннями одіозного перекинчика. Можуть бути у особи, у котрої за плечима низка перелицювань від «Пори» через «Партію регіонів», «Совість України» й ОПЗЖ до партії «За майбутнє», якісь ідеологічні переконання?!

Погодьмось, жодна з цих ситуативних конвертацій Олександра Мамая упродовж політичної кар’єри й близько не тягне на пошуки власного ідеологічного «еgо». Важкі роздуми агронома про емпіріокритицизм і лібертаріанство щоразу невмолимо впиралися в грубе бабло, демагогію і показовий піар на дітях і похилих верствах, колись було підсолоджений 640 тоннами еквіваленту «Совісті України».

Нехай вже Мамай, що з такого візьмеш. Але ж і решта кандидатів, за винятком хіба що одного свободівця Юрія Бублика (у ковалівців зі стягами і славнями порядок), формально відмежувалися від партійних засад і завзято змагаються за звання найфаховішого. А нашого дядька за кобищанським  парканом хамоном не годуй – пообіцяй поміняти труби. Яка соціал-демократія? Який солідаризм?

Атож, за партійними ознаками обиратимуть депутатів до місцевих рад лише ті, хто ще навесні минулого року чітко знав – немає різниці між лівим і правим шапіто, є різниця між здоровим глуздом та ідіотизмом.