Всі радіють, що черговий окупант знищений. Але ж, фактично, маємо приклад того, що буде з нами, якщо припинити боротьбу...
Про справді непопоправні втрати: 13 вересня під час горезвісної «СВО», а насправді геноцидної загарбницької війни росії проти України та проти поневолених Москвою народів загинув, як стверджують, останній представник корінного народу РФ — кереків. Був і нема.
У природі навіть зникаючі малочисельні види тварин рятують усім світом. А тут свідомо кинули у смертельну м'ясорубку нібито останнього керека — 56-річного Івана Таймагира солдата-смертника із лав сумнозвісної 610-ї окремої бригади морської піхоти.
До російської окупації керекські поселення поширювалися по чукотському узбережжю Берингова моря, від Анадирського лиману до гирла річки Опука, а також до мису Олюторський на Камчатці. Народ ділився на наступні групи:
За суворих полярних умов, із важкими умовами життя, але на своїй землі й за своїми звичаями. Але от прийшли ненаситні приєднувачі у зв'язку із чим кереки почали танути, як літній сніг.
У XIX-XX століттях кереків зазвичай відносили до коряків. За переписом 1897 року налічувалося 102 кереки, а тепер ось добили останнього: були кереки, — залишаться лише, можливо, у наскельних малюнках, різьбленні на кістках і дереві.
Попри знавіснілу асиміляцію (всебічне змосковщення) та чесання всіх під одну дудку «всє ви здєсь чукчі й нєруси», представники цього народу берегли мову, мали навіть діалекти, вперто під час переписів називали себе кереками. Навіть коли назви народу не було у питальнику.
Не має більше кереків, денацифікували й демілітаризували їх до ноги. І схожа ситуація з іншими поневоленими народами, яких кремлівський режим добиває на цій війні проти України.
Власне, навіть побіжний аналіз свідчить, що рівень втрат серед підкорених народів у рази більший, ніж у колонізаторів. Тому для путіна — це ще й війна буквально до останнього представника поневоленого народу...