Стратегія російських атак безжальна, але зовсім не виключає наявності своєрідної тактики. Особливо серед підрозділів, що воюють понад рік.
Слід було б уже викинути нарешті цю методичку про те, що ворожі солдати на Донбасі ніби у совєцькому стилі валом біжать на українські кулемети. Відкрию таємницю: росіяни давно вже так не бігають, принаймні окупанти із досвідчених бойових бригад.
Навпаки, у наступі вони нерідко діють тактично грамотно та зухвало, використовують місцевість, дрони та свою перевагу в артилерії. Скажімо, у Донбаських агломераціях ворог застосовує «тактику накопичення», користуючись тим, що суцільний фронт там відсутній:
Хороша новина — багато наших командирів адаптувалися до цієї тактики ворога та навчилися їй протидіяти. Постійна повітряна розвідка дозволяє заздалегідь помітити ці групи.
По них завдають ударів на підходах з дронів і мінометів або просто ведуть, фіксують, в які будівлі вони зайшли, після чого ці будівлі блокують і знищують разом з ворогом. Таких випадків повно по всьому донбаському фронту.
Проблема ж у тому, що так відбувається не завжди й не всюди. Не всі українські підрозділи можуть вести ефективну повітряну розвідку (на то є об'єктивні причини: нестача навчених кадрів, ресурсів і, навіть, нерозуміння їхнім командуванням важливості цього).
І не всі командири вміють ефективно протидіяти групам противника, які просочилися, після того, як ті себе виявили. Загалом, дії ворога треба вивчати, аналізувати та вчитися їм протидіяти, щоб ефективно його знищувати в промислових масштабах.
Противника не варто недооцінювати, особливо на одинадцятому році війни. Переконаний, вищенаведену ситуацію слід виправляти, поки наш фронт остаточно не посипався.