Наша війна проти росії – це марафон

Минулого тижня росія підписала "зернові угоди" та одразу здійснила провокацію. Росія вдарила по Одеському порту, що не мала права робити; сюрприз сюрпризом, а ні.

Власне, "зернові угоди" є вкрай важливими для української економіки, але не для російської. Росія не цінує "зернові угоди", бо вони не вигідні її.

Росія підписала їх під тиском, чи то Китаю, чи то Індії, чи Індії та Китаю разом і тому не цінує підписаний папірець. Так, росія не цінує договору, який їй не вигідний та який її змусили підписати.

Це не вірна інформація, що нібито з росії знімають санкції. Проти росії не запроваджувалися санкції на агропродукцію та добрива просто тому, що це загрожувало б світовій продовольчій безпеці.

Це росія, російська пропаганда, намагалася виставити проблеми із постачанням зерна як результат санкцій. Просто, щоби не говорити відкрито, що вони провокують голод у бідних країнах.

І зараз вони зберігають обличчя, підписуючи меморандум, в якому йдеться, що возити їхню агропродукцію можна. Це ми розуміємо, це розуміє Захід і Владімір Путін розуміє, що всі, крім глядачів російських телеканалів, це розуміють.

Це не правда, що "зернові угоди" є результатом обміну транзиту українського зерна на калінінградський транзит. Просто тому, що це докорінно не зіставні речі, а ефект на українську економіку від блокування портів на кілька порядків вищий за ефект на російську економіку від обмежень на транзит до Калінінграду.

Це просто зрівнянні речі! Європейський союз справді пішов на розблокування залізничного транзиту з росії до росії, вирішивши уникнути там ескалації, але економічний ефект цього рішення є мізерним, бо він дозволяє потішити ego Путіна та Ко, але не впливає на російську економіку в цілому.

Це не правда, що росія хотіла розблокувати наші порти, щоби висадити свій десант в Одесі. Складно, знаєте, десантувати військо із кораблів, які намагаються триматися на відстані 200-300 км від українського берега.

Росіяни скасовують парад у Севастополі, відправляють низку своїх кораблів до Новоросійська, тож про десант вони й думати не можуть. І запорука цього – гарпуни та український прапор на Зміїному!

Тá й сам собою десант без підтримки з суходолу виглядає безглуздим. Не кажучи вже про те, що українські військовики, здається, заслужили на нашу повагу і ми не повинні вважати, що вони мовчали б, якби відкриття портів загрожувало нам викликами нацбезпеки.

Так, Євросоюз підкоригував низку фінансових санкцій, вивільнивши низку ресурсів, пов'язаних з аграркою, які раніше були заморожені в рамках санкцій проти російських банків. Але це такі смішні й не порівняні цифри з результатом для нас відкриття портів, що так і хочеться сказати: «Ну, і нехай».

Наша війна проти росії – це марафон. Такою вона стала після того, як план Путіна захопити Київ "за 72 години" зазнав фіаско, а іншого плану не було, тож пішла війна на виснаження.

І у рамках цієї війни ключовим є протистояння економік. Нашу економіку виснажує війна, російську ж виснажують санкції, тож недаремно всі друзі Путіна, à la Орбан, криком кричать, що "санкції не працюють і треба їх скасувати".

І у рамках боротьби на виснаження відкриття українських портів – величезна перемога України. А росіяни це знають, однак усе, на що вони здатні – це провокації, тож було б дивно, якби вони цього не робили, адже ми знаємо, з ким маємо справу.