Назад у 2013-й: як «смарагдові» відновлюють ручне управління
Система призначень без конкурсів: як Зеленський централізував контроль над інституціями.
Проблема насправді не в окремо взятому Альфьорові, а в системі призначень. Вона централізована, повністю контрольована владою, без прозорих конкурсів, які скасували під приводом воєнного стану. Точніше — прикриваючись воєнним станом, відкинули прозорі конкурси, запроваджені попередньою владою.
І тут ідеться не лише про голову Інституту національної пам’яті, якого призначає Кабінет Міністрів за поданням Прем’єр-міністра, а про систему загалом. Хоч і тут є прямий зв’язок з ОП.
А система, до речі, дуже проста: усі чиновники в Україні, які претендують на хорошу посаду, мають сподобатися президентові. Для цього підходять не лише публічні оди, а й замовні статті в анонімних телеграм-каналах, які читає президент. Про це вже давно розповідав Разумков, який знає систему зсередини. Щоправда, тоді вона йому не заважала, а пізніше, з набуттям статусу опозиціонера, — почала заважати.
Ось чому я постійно пишу про відкат до часів 2012–2013 років. Він реальний і помітний — особливо для тих, хто стежить за «еволюцією» смарагдових.
