Оландський архіпелаг здавна вважають яблуком розбрату. Проте, якщо раніше між Швецією та Фінляндією, то тепер між Фінляндією і РФ.
Про це після відвідин демілітаризованих островів у серці Балтійського моря стверджує одна із провідних швейцарських газет Neue Zürcher Zeitung. Дипломатичну місію РФ у місті Марієгамн вважають пережитком минувшини, якого уряд у Гельсинкі (й не тільки він) не воліє позбуватися.
Виявилося, що багато місцевих жителів дуже незадоволені агресивною політикою Москви. Тому із плакатами «Путін, іди геть додому» вони разом з українськими діаспорянами розлючено вимагають консульство залишити архіпелаг, а російські війська — землі України.
За угодою, підписаною між Москвою та Гельсинкі у березні 1940 року, Фінляндія змушена була надати землю для дипломатичної місії (фактично, шпигунського кубла СССР — прим. ред.) на Оландах. Надіслані Кремлем особи й по нині стежать за нейтрально-демілітаризованим статусом островів.
Уряду Фінляндії de jure заборонено розміщувати будь-які війська у цьому автономному регіоні. Проте через російську загрозу і трагічні події, які сталися після 24.II.2022, з'явився суспільний опір цій довготривалій фактичній забороні, котра віджила своє.
Людина путіна у дерев'яній будівлі посеред Марієгамну не має вибору — коли консул виглядає із вікна на вулицю, то неминуче бачить «площу України». Синьо-жовтий стяг майорить на вітрі, іноді прапорів стає море від протестувальників із плакатами.
Мешканці оландської столиці перенесли флагшток перед російським консульством та підняли український прапор на знак протесту проти воєнної агресії Москви. Площа тепер офіційно називається на честь України; влада автономії беззаперечно схвалила ініціативу громадян щодо перейменування перехрестя.
Україна у Марієгамні проявляється не лише візуально. «Україно! Україно! Україно! Україно! Україно!», — вигукує невелика купка осіб перед консульством РФ щодня о п'ятій годині вечора, п'ять разів, нагадуючи окупантам про окупацію.
Сходинки головного входу дипмісії заросли бур'янами, начебто ними рідко користуються. Один із протестувальників каже, що дипломат зазвичай заходить через бічні двері, проте від початку широкомасштабних бойових дій господаря будинку рідко можна побачити у місті.
Територію консульства оточує гострий залізний паркан, у саду стоїть порожній човновий причіп і флагшток із російським триколором. Щодня тут збираються в основному люди похилого віку, щоби провести коротку, але гучну акцію протесту.
Знаково, що у місті Марієгамн із населенням у 12 тисяч осіб пікетувати російську дипломатичну установу виходить сотня. Долучаються і представники кількісно невеликої, проте доволі дієвої й рішучої української діаспори.
Як повідомляють швейцарські журналісти, воєнна агресія РФ стала шоком для жителів Оландів також через їхнє власне минуле. Як і вся Фінляндія, нині автономний архіпелаг до 1917 перебував під владою московського царату, який поборював інакодумство та сепаратизм.
В архіпелагу із росією довга, войовнича та болісна історія. Під час Кримської війни (1853-1856) Франція й Британія вигнали російські війська з Оландів, а на головному острові замість фортеці Бомарсунд лишили руїни (укріплення могло вміщати 5000 солдатів, але так і не було добудовано царатом).
Програвши ту війну, імперська держава Москви була змушена погодитися на демілітаризацію архіпелагу, що складається з 6700 островів і шхер. Зі здобуттям Фінляндією незалежності 1917 року демілітаризований статус архіпелагу було підтверджено.
Це означало — жодних солдатів, жодних військових об'єктів, жодних маневрів чи вишколів. Завдяки стратегічному розташуванню архіпелагу посеред Балтійського моря, що є важливим судноплавним коридором, сусідні держави протягом століть боролися за панування над Оландами.
Війна проти України знову похитнули константи безпекової політики на півночі Європи. Як Фінляндія, так і Швеція, відмовилася від свого нейтралітету та приєдналася до НАТО.
Що це означає для Оландських островів? Уряд у Гельсинкі стверджує, що особливий статус та демілітаризація є частиною міжнародних договорів і конвенцій, вони продовжуватимуть діяти, як і російський мандат контролю за дотриманням угод на місцях, хоча для цього немає жодних підстав.
Не всі мешканці архіпелагу дивляться на це так, як із материка. Резервіст фінляндської армії й етнічний швед Юнас Бек переконливо каже: «Російське консульство має бути закрите. Воно давно виконало свою місію».
РФ, яка щодня багаторазово порушує міжнародне право, має стежити за дотриманням міжнародних договорів? Кривавий гротеск, додає Юнас Бек, який від народження мешкає у Марієгамні; він, як і деякі інші острів'яни певен, що консульство — гніздо ворожих шпигунів.
Загартований резервіст хоче, щоби йому дозволили проводити на Оландах вишколи задля підготовки населення до кризових та воєнних ситуацій. Він прагне, щоби громадяни могли без проблем виявляти міни, перев'язувати рани чи виживати у дикій природі.
«Буду відвертим, інтерес до таких курсів виріс у геометричній прогресії після початку конфлікту в Україні 2022 року. Я з ентузіазмом ставлюся до базової військової підготовки для цивільних осіб і хотів би розширити діяльність асоціації резервістів на наших островах. Ми ніколи не станемо озброєним ополченням. У разі найгіршого розвитку подій, ми звичайно ж, станемо до лав регулярної армії Фінляндії», — прокоментував Юнас Бек.
Тим часом із материкової частини країни долинають недвозначні висловлювання. Колишній керівник фінляндської розвідки Пекка Товері, який зараз обрався до Європейського парламенту від урядової Національної коаліційної партії, привселюдно закликав до переосмислення статусу Оландів: «Присутність армії на островах дозволила швидше реагувати у разі погіршення ситуації з безпекою».
Своєю чергою, власник судноплавної компанії «Viking Line», яка пов'язує острови із зовнішнім світом, підтримав таку думку. Рік тому хакери паралізували роботу системи бронювання компанії, залишивши тисячі пасажирів поза Оландами; припускається, що напад учинили росіяни.
Залишається незрозумілим, як прихильники мілітаризації уявляють її реальне здійснення. Спікер парламенту оландської автономії пан Йорґен Петтерссон, який час від часу очолює протести під російською дипмісією говорить, що «зміна поточного статусу — доволі геополітичний та бюрократичний складний процес».
Тож, як би Петтерссон привселюдно не засуджував дії РФ в Україні, він вважає, що висновок про необхідність зміни демілітаризації островів є невірним. Ось, його пряма мова: «Якщо РФ порушує міжнародне право, це не означає, що ми повинні робити так само. Тому вважаю, що немає абсолютно жодних причин змінювати наявний status quo».
Натякаючи на червоні лінії РФ, оландські політики бояться того, що фінляндські солдати на островах лише спровокують путіна. Хоча велика кількість корінного населення та українська діаспора кажуть про фальш у словах автономного уряду, який вірить у пропаганду Кремля.
Мовчати й нічого не робити — наївна тактика тих, хто сподівається умиротворити агресора, пояснюють протестувальники перед консульством РФ. Опитування показують, що багато оландців ще не визначилися, покращить чи погіршить мілітаризація безпеку архіпелагу, але вигнання російських шпигунів на часі.
Втім, як раніше вже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», вдова горезвісного російського опозиційного політика Алєксєя Навального завітала до Гельсинкі з «офіційним візитом». Її урочисто зустрічала вся владна верхівка країни.