Там, де особа почувається абсолютно безкарною, — відкривається безмежне поле для зловживань. Доведено «слугами народу» і соросятами.
Колоніальне становище народу породжує непропорційно велику кількість безпринципних і жадібних індивідів, бо саме жадібність і безпринципність підвищує шанси на виживання в умовах систематичного безправ'я та грабунку. І передається з вихованням, як успішна (у тактичному вимірі) життєва стратегія.
Тому постколоніальною спільнотою так легко маніпулювати тим, у кого є ресурс. Тож Україні так жахливо багато людей, готових працювати проти власної держави та народу, і щиро не розуміти злочинну природу своєї поведінки.
Слід пам'ятати, як від кінця серпня 2019 року Україна de facto знаходилася під зовнішнім керівництвом громадянина США Джорджа Сороса (насправді ж збіглого мадярського єврея Дьордя Шороша — прим. ред.). Йому мало було тих поступок, що українська влада робила «міжнародному капіталу» у 2014-2019 роках.
Команда чужинського олігарха разом із кремлядями та коломоями активно торпедувала українського президента, здобувши таки для свого шефа трон мелеха при квартальному каганці Володці. І для нас це був далеко не найгірший варіант.
Юлиня-канцлериня із кумом-спікером, портним прокурором і фестивалем референдумів була б значно небезпечніше! Але ця конструкція протрималася всього півроку, тому, що взяти всю владу у перехідному суспільстві та проводити сталу політику через демократичні механізми не-мож-ли-во.
Інші учасники змови проти України відпихнули конкурентів від корита і пустили на фарш. Новим беком став хан Ахмет, а злив України із пробитої хитросракими грантожерами загати драматично прискорився.
Що сталося далі прикро згадувати: велике крадівництво, зрада, розмінування, дозвіл росіянам на окупацію 20% України, Буча, Ізюм Маріуполь... І найближчим часом ні на що хороше не варто сподіватися.
Чому це треба артикулювати попри шалену апологетичну кампанію із відбілювання забрьоханих по самісінькі вуха соросят (які вперто продовжують рохкати й кувікати про поганих «порохоботів») і замилювання негативної ролі їхнього шефа-«філантропа»? А щоб оті 25/8% нарешті позбулися тупого, сліпого, запопадливого ставлення до всього, що сюди преться під брендом «західних структур» і ввімкнули нарешті мізки разом із притупленим почуттям національної гідності.
Розворот від Москви на 180° на слизькій осі комплексу меншовартості закінчиться розворотом на 360°; що ми зараз вочевидячки спостерігаємо. І тільки на міцній платформі україноцентризму можна побудувати сталий і успішний зовнішньополітичний курс!
Бо ЄС і НАТО нам нада не як самоціль, а як засіб для зміцнення нашої власної держави. Метою ж є сильна незалежна держава, де українець почуває себе господарем, а не безправною нацменшиною, якій кожен може свобідно й безкарно харкати в обличчя і витирати об неї ноги.
А навіщо світові сильна і незалежна Українська Держава і вільний та заможний український народ — це питання, яке не може бути предметом для дискусії. Як і право українця на життя.
І наостанок пам'ятайте, що не можна довіряти країну нерезидентам, хоча б тому, що нерезиденти знаходяться за межами нашої юрисдикції — і їх неможливо притягти до відповідальності. А там, де особа почувається абсолютно безкарною, там відкривається безмежне поле для зловживань.