«П‘яний майор ВСП vs. моя швидка»

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

Випливли нові цікаві деталі.

Для тих, хто не знає — мене звати Настя, я медик-доброволиця, і в кінці листопада в мою машину швидкої допомоги на повній швидкості врізався п’яний Костянтин Костенко, майор Військової служби правопорядку.

Це сталося в Миколаєві. Мій водій стояв на узбіччі на аварійці й чекав, поки відчиняться автоматичні ворота. Майор ВСП Костенко Костянтин Геннадійович в стані алкогольного сп’яніння на великій швидкості влетів у швидку ззаду. Удар був такої сили, що швидка відлетіла вперед, розвернулася на 180 градусів і впала набік, а авто майора відлетіло ще метрів на 10.

Одразу ж приїхали його колеги, які швидко зняли номери з машини і намагалися сховати їх та особисті речі водія. Поліції вони розповідали, що за кермом був не Костянтин, а його батько.

Я подаватиму в суд, і прошу вашої допомоги.

Суд було призначено на 26 січня, де мало розглядатися питання про притягнення майора Костенка до адміністративної відповідальності за ст. 124 (Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів), та по  ст. 130 (Керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння).

Звичайно ж, майор Костенко на суд не прийшов «через службову зайнятість». Банальний трюк, роблю ставку, що наступного разу буде лікарняний.

А тепер, власне, цікаве.

Встановлюючи обставини справи, мої адвокати виявили, що номери на авто, на якому майор Костенко розбив мою швидку, належать якійсь вантажівці VOLVO, а сама машина не зареєстрована за жодною фізичною чи юридичною особою.

Отже, в діях Костенко, окрім статей 124 та 130 вбачаються ще два правопорушення:

• Керування транспортним засобом не зареєстрованим в Україні;
• Керування транспортним засобом з номерним знаком, що не належить цьому засобу;

Протягом всього цього часу майор Костенко так і не вийшов зі мною на зв’язок. Все вказує на те, що він не збирається відшкодовувати вартість швидкої, яку ви придбали для фронту.

Я не розумію, на що він розраховує. На те, що керівництво Військова служба правопорядку у Збройних Силах України його прикриє? Чи на те, що він затягуватиме суди, і всі забудуть про цю історію?

Я прошу вас про репост. Бо якщо ні старші офіцери ВСП, ні адвокат, ні почуття власної гідності не спонукають його взяти відповідальність за свої дії, і відшкодувати вартість швидкої, яка працювала на фронті — можливо, допоможе розголос.