Паразити державного значення
Єрмак і Зеленський давно помінялися ролями, ось тільки страждає від такого цуґцванґу вся Україна.
Від редакції: стилістику автора збережено.
У природі існує таке поняття як "паразит". Серед унікальних випадків, є такі, коли паразит не лише харчується жертвою, а й цілком керує нею.
У нас є ціла ніде не прописана державна інституція, яка складається винятково з виняткових паразитів. І це Офіс президента.
Через останні події з так званим "спільним патрулюванням" під егідою ОЯЄБУ та СЦУККА. Призвідником, як я розумію, є пан Єрмак, — відповідальний, ніби, за зовнішньополітичний напрямок.
Всю маячню, яку здатні озвучувати Кравчук та Фокін, я так думаю, придумує Андрій Єрмак. Будь-які "компроміси" та "поступки", подібні "патрулювання" — його особисті ізйоби.
Хто в нас президент? Номінально — Вова. Де-факто — Єрмак. Це як відповідь білоруських опозиціонерів про Крим: "Юридично — український, а фактично — російський".
Мені чисто гіпотетично цікаво, на який кульбіт з переворотом та мінєтом з проглотом для Кремля готовий Єрмак. Але, зауважу, гіпотетично. Бо практично мене більше цікавить його негайна відставка.
Червоні лінії це не гайдлайн. По них не треба ходити. До них не треба навіть наближатися. Вова Зе!, схоже, ніяк не відчуває країну, яку йому довірили в керування. Йому подобається "Велике будівництво".
Що таке Офіс президента? Де про цей паразитичний орган можна прочитати? Який статус, відповідно, має пан Єрмак? Чого раптом він збирає наради, чимось керує, командує та представляє Україну в критично-складному питанні війни з Росією.
Якого хуя? — Я питаю! Це той паразит, який керує жертвою? Правда, харчується з іншого місця.
Ну, пошматуйте ще раз і востаннє українську конституцію. Хто ще не їбав наречену? Ну, напишіть, що є президент, а є віцепрезидент. І це голова офісу. Буде хоча б ясно з кого й за що питати.
А так, — відповідальності нуль "всьо хуйня, давай по новой!". Особливе мистецтво від паразитів з ОП, це їхні пресрелізи.
Схоже, в них язик застряг в сраці Путіна, або рука Путіна в їхній сраці. Вони не можуть написати з ким же мало б бути це кончене спільне патрулювання. Що з бойовиками й колаборантами.
Пригадується анекдот:
«- Я ось женився, Миколо.
- Покажи дружину!
- (Петро показує фото)
- Йобен бобен! Вона ж страшна як смерть!
- А ще в неї глисти!
- Тим більше, Петре, — навіщо?
- Та, ти нічого не розумієш у риболовлі!»
А ефіри гляньте за цими лінками. Там без анекдотів. Але змістовно:
