Питання до об'єктивності руху «СПРОТИВ» та методів Марії Барабаш

Коли публічні діячі та лідери антикорупційних ініціатив звертаються до суспільства із закликами про фінансову підтримку, це завжди викликає повагу до їхньої відкритості. Проте така публічність накладає і величезну відповідальність: суспільство має право уважно придивлятися до того, куди спрямований фокус уваги цих організацій і чи не застосовують вони подвійні стандарти.

Свіжий допис засновниці руху «СПРОТИВ» пані Марії Барабаш, у якому вона емоційно ділиться втомою від боротьби з системою та просить підписників підтримати рух внесками по 100 гривень, змушує замислитися над критеріями ефективності та об'єктивності сучасного громадського сектору. І я маю на це право, адже знаю ситуацію не лише як сторонній спостерігач.

Свого часу я щиро підтримав ініціативу створення руху «СПРОТИВ». Мені імпонували задекларовані цілі, я навіть отримав сертифікат члена організації. Здавалося, це чудовий майданчик для об'єднання зусиль у боротьбі з реальними проблемами, зокрема і в медичній галузі, якою я фахово займаюся.

Проте за рік мого членства пані Марія так і не знайшла можливості зустрітися для предметного діалогу та координації зусиль. Натомість комунікація з боку руху набула досить специфічного характеру: мені почали надходити наполегливі листи від її помічників із попередженнями про виключення з організації у разі несплати членських внесків. Склалося враження, що головна функція учасника зводиться виключно до фінансової підтримки апарату ГО, а не до спільного вирішення системних проблем. Я прийняв рішення припинити цю співпрацю, адже звик до дієвіших форматів громадського контролю.

«Розслідування», що викликають подив

Проте справжнім розчаруванням стали нещодавні публікації пані Барабаш, які вона анонсувала як «серію розслідувань у сфері охорони здоров'я».

Наша аналітична команда вже тривалий час системно висвітлює кризову ситуацію навколо Перинатального центру Києва. Ми говоримо про інституційні проблеми, про гучний конфлікт між новим керівником Дмитром Говсєєвим та трудовим колективом, про звернення лікарів щодо умов праці та специфічне управління фондами заробітної плати. Це серйозні виклики, які потребують уваги саме антикорупційних організацій.

Натомість що ми бачимо у публікації лідерки «СПРОТИВУ»? Замість аналізу системних процесів у Перинатальному центрі об'єктом «розслідування» стає син колишньої директорки Вікторії Білої — молодий лікар Володимир.

Оскільки, за словами самої пані Барабаш, пацієнти відгукуються про нього як про «спокійного професіонала» та «ідеального лікаря», як суспільно важливий «компромат» наводиться адміністративний штраф за порушення ПДР, накладений ще 20 грудня 2016 року, на суму 136 гривень. Допис супроводжується вирваною з контексту старою особистою фотографією лікаря.

Виникає логічне запитання: чи справді аналіз підліткових адміністративних правопорушень майже десятирічної давності є пріоритетом для організації, яка декларує боротьбу з мільярдними крадіжками на рівні вищих ешелонів влади? Чи відповідає такий перехід на особистості дітей опонентів стандартам незалежних антикорупційних розслідувань?

У цій історії є ще одна деталь, яка змушує замислитися. Першим, хто активно відзначився в коментарях під цим постом Марії Барабаш, став саме нинішній очільник Перинатального центру Дмитро Говсєєв — людина, до управлінських рішень якої у медичної спільноти та нашої аналітичної команди сьогодні найбільше запитань.

Звісно, у відкритих соціальних мережах кожен може коментувати що завгодно. Але такі публічні збіги — коли антикорупціонери замість аналізу дій чинного керівництва починають порпатися у минулому родичів його попередниці, а саме керівництво аплодує цьому в коментарях, — залишають гіркий присмак і викликають обґрунтовані сумніви щодо неупередженості таких розслідувань.

Справжнє громадянське суспільство дійсно потребує підтримки та фінансування. Але ця підтримка має базуватися на довірі, системній роботі та чітких моральних орієнтирах.

Коли публічні діячі скаржаться на брак донатів і байдужість суспільства, можливо, варто переглянути власні пріоритети. Суспільство готове підтримувати тих, хто вирішує масштабні інституційні проблеми, а не тих, хто витрачає ресурс організації на пошук чужих штрафів за 2016 рік на тлі скандальних кадрових та управлінських процесів у медичній сфері столиці.

Я свій вибір зробив.