Ляпаси — поширений спосіб покарання дітей батьками за провини. Проте саме через цей вид насильства молодь згодом тупішає.
Нове дослідження, викладене у журналі Child Abuse & Neglect, аналізує лонгітюдні дані понад 12 тисяч дітей. На їхній основі науковці з Університету Старого Домініону у штаті Вірджинія підтвердили шкоду тілесних покарань для психіки малечі.
Зазначається, що у підлітків, яких били, спостерігався нижчий рівень розвитку виконавчих функцій. Це базові когнітивні процеси, котрі включають інгібіторний, або стримувальний контроль, і когнітивну гнучкість необхідні для регулювання поведінки та навчання.
До тепер багато дорослих у всьому світі досі вважають, що іноді, для виховних цілей (!), подібна «дія» просто необхідна. Психологи та інші фахівці наполягають, що ляпаси й узагалі застосування насилля малечі травмує не менше за інші форми тілесних покарань.
Усунути цю прогалину взялися професор соціології Джихе Кан та професор психології Кристіна Родріґес з Університету Старого Домініону, які у своєму досліджені опитали 12 тисяч 800 дітей зі США та Канади віком 5-7 років. Побиття найбільше впливає на 3 ключові складові виконавчих функцій — інгібіторний контроль, когнітивну гнучкість і робочу пам'ять:
Водночас науковці просили родичі малечі анонімно сповіщати їх про те, били вони своїх дітей чи ні. І з'ясувалося, що найчастіше до насильства вдаються саме матері незалежно від етнічної приналежності чи рівня батьківського тепла до доньки або сина.
«З метою усунути можливі спотворення, ми вдалися до порівняння із балансуванням, що враховує ентропію. Цей метод, який здебільшого застосовується у статистичному аналізі, дозволив переконатися, що відмінності у групах дітей, яких били та до яких не застосовували ляпаси, були пов'язані саме з таким впливом, а не з іншими факторами», — прокоментував ситуацію професор соціології Джихе Кан.
У результаті американські науковці встановили, що насильство до 5-річних дітей корелювало з нижчим рівнем інгібіторного контролю та когнітивної гнучкості 6-річному віці. Цей зв'язок простежувався навіть за рідкісного застосування покарання.
«Щодо наслідків ляпасів і кпинів для робочої пам'яті, то після поправок на спотворення вони не підтвердилися. У цілому ж ми дійшли висновку, що побиття однаково шкідливе для когнітивного розвитку дітей незалежно від їхніх демографічних та сімейних умов», — додала професор психології Кристіна Родріґес.
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що цькування учнів в українських школах, а також закладах оздоровлення — наслідок совєцької окупації. Наш народ ментально хворий і не бажає лікуватися.