Похорон у язичництві
Досить труїти землю своїми тілами, і формальдегідами, якими насичені мертві оболонки душ людських.
Чому язичнику варто потурбуватися заздалегідь про похорон? Як знайти душоприказника?
Відхід із цього світу за язичницькою традицією складний. І найважче, це не так дотриматися правильного ритуалу, як знайти людину, яка зможе виконати свої обіцянки і правильно цей ритуал організувати.
Тому перше, що слід зробити, це підібрати такого душоприказника, якому ви довірятимете на тисячу відсотків. Він повинен не злякатися порушити правила системи та виконати вашу волю саме так, як слід.
Дуже багато язичників мають як родичів і друзів здебільшого християн, і наївно бути впевненим, що навіть пообіцявши виконати все так, як необхідно язичнику, який довірив їм обряд власного переходу в інший світ, вони дотримаються свого слова.
Родичі та друзі легко підуть на обман, бо їхня релігія дозволяє їм обманювати. Адже брехня в християнстві розглядається як менше зло, ніж порушення традицій. Адже за досконалий обман завжди можна отримати прощення, а припустити, щоб якась душа вирвалася з сіток релігії на свободу – цього допустити ніяк не можна.
Тому на родичів-християн не варто розраховувати однозначно. Ви можете довірити організацію свого відходу з цього світу лише язичнику, який розуміє значущість цього питання, або юридичній компанії.
У другому випадку ви заплатите за послуги юристів, але можете бути впевненим, що ваша воля буде виконана. Адже при виникненні претензій родичів-християн їм доведеться відстоювати свою позицію в суді, а це вже загрожує втратою грошей, яка завжди була страшнішою за кару небесну…
Кремація чи поховання?
В ідеальному випадку язичник має бути спалений на краді – великому багатті, на який також покладаються відповідні дари та жертви. Але цей варіант складний і загрожує проблемами з місцевою владою. Хоча нині вже існують язичницькі громади, яким вдається відстояти права на поховання своїх членів за давнім обрядом.
Також можливий варіант кремації, але в цьому випадку буде обов'язковим суворий контроль, щоб все було проведено так, як потрібно, а не так, як це зазвичай відбувається.
Після спалювання тіла язичника, його прах передається природі, тобто, повертається назад туди, звідки прийшло у цей світ тимчасове тіло людини. Чи над землею розвіється порох, чи над річкою, чи на батьківщині, чи, наприклад, у Норвегії, над гарним фіордом… це вже деталі, які визначаються залежно від можливостей душоприказника, який виконує вашу волю.
Але категорично нічого не можна закопувати чи залишати собі. Адже біологію дала нам природа, Мати-Земля, і ми, тимчасово користуючись нею, повинні повернути їй все назад для її потреб, для їжі її дітей.
Вогонь у цьому випадку показує, що ми не осквернимо Землю плоттю і не обтяжимо її своєю присутністю ще якийсь час. Вогонь – це найшвидший перехід. Вогонь – сам по собі канал, і якщо перед кремацією не було проведено будь-якого обряду, не були накладені печатки на душу, якими бог якоїсь віри засвідчує, що «це моє», то вогняний канал дозволить людині піти туди, куди вона хоче сам. Тому що вогненний канал сильніший за світловий.
Смерть – це перехід
Таким чином, кремація – найбільш вдалий спосіб переходу в інший світ для язичника. Але провести її слід під суворим контролем. Що ж до наступних обрядів, то вітається тризна, де померлого хвалять, а його кращі якості доносяться до богів.
Жодного жалю, жодної печалі на цьому обряді не допускається, бо смерть - це природний процес, уникнути якого ще нікому не вдалося.
Смерть у язичницької традиції слід розглядати, як просто перехід, завершення одного етапу та початок іншого. Тобто, можливість розпочати з чистого аркуша. І в деяких випадках ця можливість коштує дуже дорого.
Тому язичнику варто подбати заздалегідь про те, хто і яким чином організовуватиме ритуали, пов'язані з його відходом із цього світу. І якщо ви не хочете допустити повне обнулення своєї буттєвої маси в Яхві, то зробіть все завчасно та з необхідною відповідальністю. Думати про це треба вже зараз. Тому що ритуали іноді працюють і не завжди на вашу користь.
