Поки Україна готується мерзнути, Зелемський рятує Ормузьку протоку
Грошей на зиму немає — зате є «стратегічне мислення».
Блокування €90 млрд від ЄС загрожує підготовці до зими
Виникає логічне питання.
Якщо лунають заяви:
- Україна ризикує провалити підготовку до зими без кредиту у 90 млрд євро
- Масштабні роботи не стартували через відсутність фінансування
Тобто фактично: без зовнішніх коштів немає навіть базових процесів.
Водночас уже сьогодні:
- Україна пропонує власні рішення для врегулювання проблеми Ормузької протоки.
І тут виникає питання: як так виходить?
- усередині країни бракує ресурсів для підготовки до зими;
- але водночас пропонується допомога іншим регіонам світу.
Це виглядає як дисбаланс пріоритетів.
Логіка проста: спочатку потрібно забезпечити власну безпеку і стійкість, а вже потім — пропонувати рішення для інших.
Складається враження, що Зеленський — президент чи директор Ормузької протоки.
США в регіоні Перської затоки — одна зі сторін, яка має військову присутність і впливає на безпеку судноплавства. Іран — інша держава, яка контролює свою частину узбережжя та є окремим гравцем із власними інтересами і союзниками. Виникає логічне питання: кого представляє Володимир Зеленський у протоці?
Бо з одного боку Україна заявляє про ризик провалу підготовки до зими без фінансування, фактично визнаючи залежність від зовнішніх коштів. А з іншого боку Україна пропонує власні рішення для врегулювання проблем Ормузької протоки.
І тут виникає суперечність. Якщо всередині країни не вистачає ресурсів навіть на базові потреби, то про яку зовнішню допомогу іншим регіонам може йти мова?
Логіка проста: коли є дефіцит ресурсів — їх концентрують усередині країни, коли є надлишок — тоді допомагають іншим.
У зв’язку з цим виникає ще одне питання: чи не варто Україні передусім зосередитися на власній безпеці?
Країна перебуває у стані війни та у правовому режимі воєнного стану. І ключові виклики — тут і зараз: захист неба, захист енергетики, захист міст і людей.
На цьому фоні заяви про участь у вирішенні проблем в інших регіонах світу виглядають щонайменше передчасними або недоречними.
Питання не в тому, щоб не допомагати партнерам. Питання в тому, яким саме партнерам допомагає Зеленський і якою ціною. А також у пріоритетах: чи забезпечена власна безпека на достатньому рівні, чи всі ресурси спрямовані на захист країни, чи не розпорошуються зусилля.
Бо без сильної внутрішньої системи безпеки будь-яка зовнішня активність виглядає другорядною.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
