Поки влада вичікує, українці готуються зустрічати вогнем російських загарбників
«Путін нападе?», «Росія піде в атаку?», — питання, які ми чуємо в останній тиждень з усіх засобів масової інформації.
Росія викидає у власне інформаційне середовище відео, як перекидають війська на кордон з Україною, на анексовану територію тощо. Жириновський знову заявляє про необхідність окупації України; все це робиться публічно, відкрито та з великою кількістю шуму.
Тим, хто сильно хвилюється, я повідомлю дуже сумну "новину". Росія вже напала і війна точиться вже 7 років і частина української землі окупована російськими зайдами!
Майже щодня гинуть наші військові, а справжнього перемир'я ще жодного разу не було. І те, що українська влада повторює наративи ворога ми вже давно спостерігаємо, бо правильно говорити про посилення російської військової присутності, а не про майбутній напад Путіна — цей акт, який вже давно звершений.
Чи прагне Росія окупувати Причорномор'я, всю Україну, Київ чи Львів? Так, прагне; крім того, вона прагне окупувати Польщу, Прибалтійські країни, Фінляндію та навіть Аляску!
Низький рівень технологічності російської армії не тільки викличе масштабні жертви при взятті великих населених пунктів, а й потребуватиме значно більших сил за будь-якої операції, ніж це було, наприклад, потрібно США в Іраку. Для окупації Ічкерії, меншою за розміром ніж одна Херсонська область, знадобилася армія в 100 тисяч осіб проти близько 30 тисяч чеченців, які не мали ніякого сучасного озброєння.
Тому Росія, у зв'язку з власним травматичним минулим та отриманими травмами при народженні, чинить як гопнік. Вона нападає тільки на країни, які в мілітарному плані значно слабші за неї та не можуть захиститися від удару.
Так було з Україною до 2013 року, коли армія систематично знищувалася, військові були деморалізовані, в танках не було акумуляторів, агенти ФСБ сиділи у владі, а московські попи "промивали" голови бабусям. Це дало змогу окупантам захопити Крим, частину Донецької та Луганської областей.
І якщо обороноздатність України знову впаде до дореволюційного рівня, то Путін дасть наказ "звільнити" Запорізьку, Херсонську, Харківську та Одеські області. Якщо ж українці взагалі втратять пильність, то війська козачків на бронетехніці з минулого століття дійдуть і до Києва, і до Львова.
Бо якщо Україна стає більш слабкою в дипломатії, в економіці чи в обороні, то ворог обов'язково цим скористається. А так, як Росія не здатна стати сильнішою, то вона чекає та робить все можливе, щоб зробити Україну більш слабкою.
Тому перше, про що необхідно згадати — це про силу власної зброї. Тому Зеленський, якщо вже він став головнокомандувачем за чудернацькою примхою долі, повинен звернутися до українців і визнати власну помилку — його стратегія "заглядання в очі", "розійтись десь посередині", "достатньо просто перестати стріляти" була невдалою та не завершилася успіхом.
Після відвертого зізнання необхідно буде:
1. Повернути на фронт контрснайперські групи.
2. Повернути артилерію на позиції.
3. Повернути українські ДРГ та військову розвідку.
4. Відновити аеророзвідку.
І головне — ухвалити зміни до держбюджету та повернути адекватне фінансування ЗСУ та оборонних програм. А для того, щоб боротися не тільки з зовнішнім агресором, але й з російськими агентами всередині нашої держави необхідно прийняти закон про колабораціонізм та закон про інформаційну безпеку.
До того ж необхідно відновити нормальні партнерські стосунки з нашими міжнародними партнерами, а для цього треба всього лише знову почати процес деолігархізації та боротьби з корупцією. Тому дуже хотілося, щоб сучасна українська влада визнала свої помилки та почала нарешті захищати державу.
