«Полтавська політехніка» — клондайк для плагіаторів
Ексочільник Полтавської ОДА Дмитро Лунін потрапив у скандал з плагіатом доцентки «Полтавської політехніки».
Нещодавно Роман Черевко виявив плагіат у роботі кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри українознавства, культури та документознавства, заступниці декана факультету філології, психології та педагогіки з освітньої та виховної роботи Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».
Про цей йдеться у статі на ресурсі «Плагіат і фальсифікації в наукових працях».
«Нещодавно, цікавлячись певними аспектами особистості Григорія Сковороди, я натрапив на згадку про нарис Віктора Петрова (відомого також під літературним псевдонімом В. Домонтович) «Сковорода: дружба з Ковалінським». Інформації про цю публікацію в інтернеті обмаль. Одразу привернули до себе увагу два пошукових результати з майже тотожним текстом, проте підписаним різними іменами», — зазначає Черевко.
Перший текст — розділ «Філософія серця за Григорієм Сковородою» із книги Миколи Томенка «Теорія українського кохання» (див. тут; перше видання — 2002 рік, видавничий дім «Міжнародний туризм»; далі в аналізі покликання на видання Київ: Генеза, 2010).
Так, це той самий Микола Томенко — віцепрем’єр з гуманітарних питань в уряді Юлії Тимошенко. І це той випадок, коли політик виявився добросовісним академіком.
Другий текст:
Денисовець І. В. Світоглядно-ціннісні виміри концепту любов у творчості Григорія Сковороди // Сучасні рецепції світоглядно-ціннісних орієнтирів Григорія Сковороди : кол. моногр. / За заг. ред. Д. С. Луніна. – Полтава : Нац. ун-т ім. Юрія Кондратюка, 2022. – С. 197-206.
Повністю монографія доступна тут. Окремо статтю, що її розглядатимемо далі, можна переглянути тут.
Авторка статті Ірина Вікторівна Денисовець — кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри українознавства, культури та документознавства, заступниця декана факультету філології, психології та педагогіки з освітньої та виховної роботи Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», а також мовна омбудсменка цього закладу.
Також вона є членкинею журі міського етапу Конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Полтавського відділення МАН України (секція українська мова) та екзаменаторкою Національної комісії зі стандартів державної мови.
Роман Черевко виявив, що стаття Денисовець є 100% плагіатом.
Частину матеріалу вона сплагіатила зі статі Миколи Томенка.
Окрім книги Томенка, було використано ще п’ять джерел.
Ірина Денисовець «свою» статтю повністю побудувала на плагіаті. У ній нема жодного авторського речення.
Її стаття «Світоглядно-ціннісні виміри концепту любов у творчості Григорія Сковороди» є компіляцією уривків із шести джерел, розглянутих у нашому розслідуванні: від книжки Миколи Томенка до студентських робіт (які, своєю чергою, теж не надто оригінальні). Лише одне із цих джерел згадане в списку використаної літератури, але звідти з незначними змінами скопійовано шмат тексту майже на 700 слів.
Роман Черевко звернув увагу на те, що редактор згаданої колективної монографії Дмитро Лунін, кандидат юридичних наук, на момент виходу книги очолював Полтавську обласну військову адміністрацію.
Черевко зазначає, що хоча вся редколегія монографії місцева полтавська, в ній узяли участь і запрошені автори. Примітні такі імена, як Геннадій Нога та Григорій Панков. Обидва відомі розвідками на тему українського бароко та Григорія Сковороди. Ірина Денисовець такими розвідками не відома.
Роман Черевко ставить кілька резонних питань:
По-перше, всі перелічені джерела проіндексовані пошуковими системами і знаходяться сервісами перевірки на плагіат. Чому статтю не перевірили перед публікацією? Як вона опинилась у колективній монографії поруч із такими поважними авторами, як Геннадій Нога та Григорій Панков?
По-друге, наскільки правдоподібно, що пані Денисовець, яка викладає в університеті з 2012 року, допіру на десятому році кар’єри дійшла до такого винахідливого методу написання статей? Може, варто перевірити інші її публікації?
По-третє, яка ймовірність серед тисяч щорічних наукових публікацій випадково натрапити на дві плагіаторські роботи під час короткого пошуку в Google? (Нагадаю, я також знайшов доповідь пані Наздратенко, яка теж є плагіатом.) Мабуть, така ймовірність зростає, якщо серед цих тисяч публікацій плагіат — не поодинокі випадки.
Варто зауважити, що Ірина Денисовець не єдина плагіаторка у «Полтавській політехніці».
2 квітня 2024 року Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти підтвердило плагіат у докторській дисертації ректора «Полтавської політехніки» Володимира Онищенка.
Скаргу на плагіат у докторській дисертації Онищенка у червні 2023 року подав колишній доцент Сумського державного університету Олег Смірнов.
І це не дивно, враховуючи той факт, що два останні міністри освіти і науки України були визнані плагіаторами.
Невздовзі ми повідомимо ще й про інших, відомих у широких кругах, прохвесарів та окодеміків, які своєю потужною неуковою роботою нівелюють авторитет державних інституцій, породжуючи хаос та зневіру людей до власної держави.
