Пані Лариса завітала до активіста додому – «перевірити, як він відбуває домашній арешт».
Суддя Октябрського районного суду Полтави Лариса Гольник продовжує демонструвати свої специфічні вміння у царині PR. Вона днями завітала до активіста Сергія Стерненка, відомого конфліктом з одеським мером Трухановим, який тепер знаходиться під домашнім арештом в Києві, за звинуваченням у перевищенні самооборони. Про суд над яким ми повідомляли в одному з наших матеріалів.
В свою чергу, Гольник вирішила «перевірити», як Стерненко відбуває домашній арешт».
Абстрагуючись від оцінок цієї й без того відомої справи, не можемо не поставити резонне запитання: з якого дива полтавські судді мають відвідувати активістів в Києві? Ще цікавішим є питання, а що це за судді?
І тут відразу порадимо гарячим головам, які можуть припустити, що ця суддя відчайдушний борець за справедливість, не йняти віри.
Бо знаючи біографію Лариси Гольник, ми не ризикнули б навіть відчиняти їй двері – аби чого не вийшло...
Отже, нагадаємо читачам, особливо за межами Полтави, деякі характерні віхи життєвого та «трудового» шляху відомої у нашому місті судді. Ми детально не згадуватимемо ті кримінальні та адміністративні справи, які через непрофесіоналізм судді були поховані. Зупинимося лише на її більш резонансних «досягненнях». Та зауважимо, що проти судді Гольник не так давно порушено численні кримінальні справи. При цьому, ДБР саботує їх розслідування.
Втім, Лариса Гольник, стала відомою у місті Полтава ще в ті давні часи, коли погодилася, в рамках НСРД, обладнати свій суддівський кабінет засобами технічної фіксації, з метою провокації хабара міським головою Полтави Мамаєм. І якого незабаром попередила про операцію силовиків. Це тоді викликало значний резонанс у місцевому політикумі.
Але тепер не заважає «судді» ті події та своє пізніше липове протистояння з Мамаєм в судах, пригадувати за першої-ліпшої нагоди як досягнення. Не дарма в народі говорять: язик він без кості.
«Добросердечна» суддя Гольник відома ще й тим, що врятувала від тривалого ув'язнення місцевого педофіла, який фотографував оголених 6-річних дітей.
Суддя застосувала в своєму рішенні дивне формулювання: враховуючи щиросердне розкаяння, суд призначив покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції суду.
Тим самим, вона здивувала багатьох інших суддів, яким можливо й не звикати фальсифікувати справи, але щоб такі, то – ні.
Те рішення дало журналістам привід припустити, що Гольник абстрагована від суспільної моралі, загальнолюдських цінностей або навіть зростала не серед людей.
А шість років тому, Гольник стала фігурантом чергової кримінальної справи, того разу на пару зі своїм чоловіком, блогером Гавриленком. Подружній підряд поцупив у внука психічно хворої бабці Євгенії Лутаєнко металевий гараж, який розташований саме на подвір'ї будинку в центрі міста, де мешкає суддя.
Претензії Гавриленка до спадкоємця базувалися на фіктивному договорі купівлі-продажу, про що ми також повідомляли у своєму розслідуванні. Хоча раніше у заповіті бабця й вказала, що все належне їй майно переходить її внуку.
До слова, чоловіка судді їх сусіди порівнюють з відомим персонажем роману Ільфа і Петрова – завгоспом 2-го будинку Старсоцбезу, який був сором'язливим злодюгою. Вся істота якого протестувала проти крадіжок, але не красти він не міг. Він крав, і йому було соромно. Крав він постійно, постійно соромився, і тому його щічки завжди горіли рум'янцем збентеження, сором'язливості, і конфузу.
Сама ж суддя, попри численні скандали та скарги до Вищої ради правосуддя суддя Октябрського районного суду Полтави та м'яко кажучи сумнівні юридичні здібності, нещодавно спромоглася отримати суддівську премію від громадської організації «Фундація DEJURE», яка фінансується відомим міжнародним аферистом Джорджем Соросом.
Ми також інформували: ця «висока відзнака» була вручена Гольник її знайомими, «експертами на прикормі», які працюють у згаданій громадській організації. До членів правління даної фундації входить, наприклад, Роман Маселко, з яким Гольник тісно співпрацює впродовж тривалого часу. І який заради Гольник зняв свою кандидатуру на конкурсі до Вищої ради правосуддя, що, втім, не допомогло Гольник перемогти.
Тому, дивуватися останньому візиту судді на ім'я Лариса до Києва не приходиться, їй для свого політичного піару не перший раз втиратися в довіру. І яка різниця у який спосіб і до кого – екс-мера Мамая, «експертів» фондів Сороса або чергового активіста.