Сьогодні пропонуємо до уваги читачів медіаагенції "Останній Бастіон" 5 місць, де і коли людство цілком може виявити інопланетне життя.
Хоча науковці ще не встановили переконливих ознак позаземного життя, існує безліч привабливих місць для пошуку. Ось лише кілька найімовірніших із них, які чекають на відкриття...
Чи є життя на Марсі? Певно, це питання хвилює людей не одне століття, і цілком заслужено, бо четверта планета від Сонця раніше могла мати подобу Землі.
У 1976 році апарат NASA – "Viking Landers" – ніби знайшов ознаки можливого існування життя на Марсі. Хоча вони досі викликають палкі суперечки, і не тільки у середовищі астрономів і астрофізиків.
Із відтоді численні орбітальні зонди та марсоходи досліджували червону планету, і їх результати довели, що на Марсі у минулому була рідка вода. А це значно збільшує ймовірність існування життя в його давніх озерах і океанах.
Нині марсохід NASA "Perseverance" збирає найцікавіші зразки ґрунту, складує їх на поверхні для майбутнього відправлення на Землю та подальшого аналізу. Якщо все піде за планом, спільна місія NASA та Європейського космічного агентства під назвою "Mars Sample Return Mission" забере ці контейнери та доставить їх на Землю.
Вже на нашій планеті провідні науковці світу зможуть використати все своє найкраще обладнання та передові методи для визначення того, чи існувало колись життя на Червоній планеті та чи існує воно сьогодні. Звичайно ж, у найближчі кілька років ще доведеться подолати деякі технологічні перешкоди, але зростає ймовірність того, що до початку 2030-х років людство раз і назавжди дізнається, чи є зараз, чи було колись життя на Марсі.
Якщо життя на інших планетах чимось схоже на наше, то йому буде особливо важко існувати у спекотному пеклі, яким є поверхня Венери. Однак в її атмосфері є області, де спостерігається комфортне поєднання температури та тиску, здатне підтримувати деякі види життя, що зустрічаються на нашій планеті.
В останні роки дослідники виявили у цих хмарах сліди газу фосфіну. На Землі, щоправда, фосфін може утворюватися у процесі життєдіяльності, а й у результаті природних процесів.
Але той факт, що його знайшли у хмарах Венери саме на тій висоті, де науковці сподіваються знайти живі форми, і, схоже, у такій концентрації, яку важко отримати звичайним природним шляхом, змушує припустити, що цей газ може бути результатом якогось біологічного процесу. Звичайно, спостерігаючи з Землі, ми не дізнаємося, чи є фосфін в атмосфері Венери природним за походженням чи це результат діяльності якогось екстремального організму.
На Землі фосфін може бути створений анаеробними формами життя, відомими як екстремофіли. Але на це питання незабаром може бути отримано відповідь.
Поряд із серією приватних місій, перший запуск яких має відбутися у 2023 році, NASA запланувало кілька експедицій на початок наступного десятиліття, у тому числі ті, що досягнуть хмар Венери та вивчать фосфін ближче. Тому чи є цей газ частиною природного процесу чи ознакою позаземної біології, ми зможемо дізнатися упродовж 2030-х років.
Хоча такі планети, як Марс і Венера, можуть мати ознаки найпростіших мікробів, у нашій Сонячній системі є ще кілька місяців, на яких існує можливість виявити складні форми життя. Це так звані "Місяці Юпітера" – Європа та Ганімед.
Протягом десятиліть астрономи вважали, що це мертві кулі із каменю і вічної криги, що промерзли вщент, але нещодавні дослідні місії несподівано виявили шлейфи рідкої води, які вириваються із-під крижаної кірки "Місяців" у космос. З'ясувалося, геологічна активність там досі досить висока для того, щоби замість багатокілометрового твердого льоду їхні замерзлі зовнішні оболонки приховували теплі, солоні океани.
Знаково, але ці океани солоної води досить великі й довговічні, а деякі астробіологи вважають, що нині там можуть жити й цілком процвітати відносно складні форми життя. Наприклад, якісь кальмари або інші головоногі молюски.
Цілком зрозуміло, дістатися Європи та Ганімеда у пошуках таких істот буде непросто. На щастя, у NASA та інших світових космічних агентств є із цього приводу кілька ідей.
Перша, а отже, ймовірно, найбільш життєздатна – це запропонована представниками NASA місія, яка передбачає відправлення автоматичного зонда на Європу і його проліт прямо через один або кілька масивних плюмів (гарячих потоків, що сходять із глибини ядра). Затим зібрані зразки можна буде повернути на Землю та вивчити щодо наявності ознак життя.
Кальмарів у цих зразках може і не виявитися, але цілком імовірно, що там, як мінімум, будуть клітини цих складних організмів. Сьогодні місія поки знаходиться на креслярській дошці та, швидше за все, до її старту ще кілька десятиліть.
Друга, і, можливо, більш приваблива ідея NASA – це відправити на Європу робота, який зможе пробурити крижану оболонку та занурити підводний ровер у підповерхневий океан для пошуку складних форм життя. Безумовно, інженерам належить вирішити низку серйозних технічних завдань; але, якщо вони зможуть отримати фінансування та розробити технології, то, можливо, у 2040-2050-х роках ми отримаємо перші зображення космічного кальмара з поверхні Європи чи іншої такої ж дивної інопланетної форми життя.
До 1995 року наше уявлення про планети поза Сонячною системою ґрунтувалося переважно на творах наукової фантастики. Але від моменту відкриття першої екзопланети NASA та інші космічні агенції виявили понад 5000 екзопланет!
Багато із цих космічних тіл є масивними газовими гігантами, схожими на Юпітер або Сатурн, що робить їх малопридатними для підтримки життя таким, яким ми його знаємо. Однак у міру вдосконалення телескопів і технологій дослідники відкривають все більше кам'янистих, схожих на Землю планет, що обертаються навколо далеких зірок.
У найближчі рік-два різні дослідницькі групи збираються активно використовувати нещодавно запущений космічний телескоп Джеймса Вебба для вивчення атмосфер цих планет, сподіваючись знайти хоч якісь ознаки біологічного життя. І хоча біосигнатури остаточно не доведуть існування життя на цих планетах, але їх рівні та концентрації зможуть підтвердити наявність біологічної активності.
Один із таких дослідницьких проєктів передбачає сканування атмосфер скелястих землеподібних планет. Особливо тих, які обертаються навколо зірки TRAPPIST-1 на відстані близько 40 світлових років від Землі.
Перші сканування мають бути проведені вже наприкінці 2023 року, а результати їхнього аналізу стануть надбанням широкої громадськості у 2024 році. Так, ми не можемо знати напевно, чи існує життя на планетах TRAPPIST-1, поки не відправимо туди зонд у далекому майбутньому, але є шанс виявити біосигнатури, які важко пояснити інакше вже у 2024 році.
Є багато людей, які переконані, що Землю вже відвідували розумні інопланетяни (а дехто впевнений, що вони досі тут! – прим. ред.), але переконливих та публічно доступних доказів, які б підтверджували цю віру, немає. Одначе, є низка проєктів, у рамках яких ведуться (або почнуть вестися) пошуки ознак розумного життя у нашому власному космічному районі.
Пошук позаземного розуму існує із середини минулого століття. Ця робота включає прослуховування та всебічний моніторинг ділянок космосу на предмет радіохвиль, які здаються штучно створеними, а не природного походження.
Теперішній керівник указаного проєкту Сет Шостак, як відомо, посперечався з іншими дослідниками за чашкою кави, що його зусилля принесуть плоди у найближчі кілька років. Нещодавно до пошуків ознак розумного життя у космосі приєднався професор Гарвардського університету доктор наук Аві Леб.
Ініціатива отримала назву "Ґалілео", в якій використовуються різні камери та датчики, призначені для відстеження та фотографування будь-яких об'єктів у небі, які можуть мати позаземне походження. Крім цього, проєкт намагається знайти шматок міжзоряного сміття, що впав у Тихий океан, на випадок, якщо це не звичайний космічний камінь, а спроєктований інопланетним розумом міжзоряний зонд.
За обома напрямками доктор наук Аві Леб сподівається отримати докази у найближчі кілька років. Нарешті, поряд з іншими запропонованими методами пошуку розумного позаземного життя або ознак їх технологій, помічник декана фізичного факультету Університету Карнеґі-Меллон об'єднався з групою дослідників з аналітичного центру "Applied Physics" для пошуку ознак інопланетних космічних кораблів у нашій галактиці.
Запропонований ними метод передбачає використання лазерної інтерферометричної гравітаційної обсерваторії – "LIGO" – для сканування всієї галактики у пошуках ознак або масивних космічних кораблів, або невеликих апаратів, що використовують варп-двигун (викривляє фізичний простір). До речі, ця робота вже ведеться, і, за словами головного дослідника з відділу прикладної фізики Джанні Мартіре, може дати плоди вже наприкінці 2023 року.
Можливо, ми самотні у космосі, і життя настільки унікальне, що існує лише на нашій планеті. Однак, якщо за межами Землі колись було чи є зараз життя, людство як ніколи близьке до того, щоби виявити її ознаки.
Враховуючи, що люди запустили перший космічний корабель на орбіту всього 66 років тому, той факт, що ми вже такі близькі до потенційного підтвердження ознак позаземного життя, дуже вражає. А значить, залежно від того, які із перелічених вище проєктів принесуть плоди, якщо взагалі принесуть, людство швидше раніше, ніж пізніше дізнається, що ми не самотні у нескінченних глибинах космосу...
Також медіаагенція "Останній Бастіон" закликає згадати про те, що життя зародилося задовго до появи планети Земля, але люди здеібільшого вважають це вигадкою, а дарма.