«Попереду найнебезпечніші роки для Туманного Альбіону», — попереджає голова уряду. Це дешева політика від незграбного прем'єр-міністра.
До такого висновку дійшов британський політичний оглядач Саймон Дженкінс на шпальтах видання The Guardian. З його слів, Ріші Сунак став частіше нести нісенітниці, щоби завоювати голоси виборців.
Сьогодні прем'єр попереджає, що наступні кілька років будуть одними з найстрашніших і «змінювальних», які колись знала країна. А завтра — бере свої слова назад, бо, бач, помилися у розрахунках.
Об'єднане королівство Великої Британії та Північної Ірландії стикається з «найнебезпечнішою загрозою» для своєї безпеки з боку «змови авторитарних держав». Це відбувається вперше від часів закінчення Холодної війни, наголошує Сунак.
«Подібні загрози — це політика у найдешевшому її прояві. Кожна війна, в яку вплутувалася Британія за минулі 30 років, була самовільною та агресивною, а не оборонною, і велася проти суверенних держав за кордоном. Можливо, такі агресії й мали причини, але вони не мали нічого спільного з обороною, за винятком, мабуть, Фолклендських островів. Остання реальна загроза територіальній цілісності Британії походила від режиму Гітлера у 1940-1941 роках», — переконаний Саймон Дженкінс.
З того часу колективна європейська безпека проти агресивної росії, безумовно, дозволила західним країнам квітнути й розвиватися, а Британії — отримувати зиск від цього процвітання. Але воєнна загроза з боку РФ, як і завжди, полягає в її апетитах щодо найближчих сусідів.
Існує безліч інших «загроз» для Британії — комерційних, міграційних та електронних – але вони не є військовими. Коли британських лідерів громадськість притискала до стіни, вони завжди прикривали свою войовничість завісою «цінностей».
Постімперська риторика дозволяє кожному глобальному конфлікту так чи інакше торкатися величі Британії. Деякі з них були гуманітарними місіями, як у Косові, Лівані та, можливо, в Україні, хоча більшість — спроби здобути політичну славу від Кіпру та Суеца до Афґаністану, Іраку та Лівії.
«Майже всі ці вилазки наших військ коштували мільярди, забрали десятки тисяч життів і закінчилися поразкою. Важко сказати, що хоч одна із них сприяла просуванню британських цінностей. Тепер Сунак заявляє, що Британія має протистояти «осі авторитарних держав» — КНР, РФ, Ірану і КНДР, — якщо вона хоче «досягнути успіху найближчими роками». Він вимагає, щоби цим країнам не дозволили «підірвати наші спільні цінності та ідентичність», але вони й не прагнуть цього. Він не має влади, щоби зупинити їх, і вони не мають жодного відношення до оборони Британії», — заявляє Саймон Дженкінс.
Цілком імовірно, що на тлі передвиборної кампанії Сунак просто знущається з опонентів-лейбористів, адже вони не пообіцяли відразу збільшити витрати на оборону до довільних 2,5% від національного доходу. Власне, прем'єр теж не зробив цього попри свою обіцянку.
Слід наголосити на тому, що станом на 2024 рік Британія не може дозволити собі навіть систему оборони «Залізний купол» для захисту від атак безпілотників, яка використовується в Ізраїлі. Україна краще здатна до оборони свого повітряного простору, ніж звиклі до комфорту і миру жителі Туманного Альбіону.
«Визнаймо, що змова авторитарних держав, якої так боїться Сунак, посилилася завдяки контрпродуктивним економічним санкціям проти росії. Як і було передбачено, санкції зміцнили економічні зв'язки між РФ, КНР, Індією та Іраном. Маніпулюючи легковажною тезою про те, що санкції призведуть до падіння путіна, натомість завдали шкоди західним економікам і підірвали підтримку України. Жоден європейський лідер, що заслуговує на довіру, не став би лякати свій народ, погрожуючи йому, що наступні кілька років будуть «найнебезпечнішими». А Сунак це свідомо робить заради збереження прем'єрського крісла», — висновує Саймон Дженкінс.
Між тим, як раніше вже повідомляла медіаагенція «Останній Бастіон», Заходу слід відновити дух Рональда Рейґана і Марґерет Тетчер та інвестувати в оборону України. Гіпотетична поразка України у війні проти росії стане «поворотним моментом в історії».