Слово одного старого карпаторуського боярина іменем Горзова...
Лист в архівах віднайшов доктор історичних наук Олегом Однороженко і люб'язно оприлюднила медіаагенція "Останній Бастіон":
«Коханий сину!
Друга сотні літ вже наступила, як проклятий ворог і поганин кохану нашу Вітчизну і край мучить і пустошить. Скільки трудів і бід для звільнення її славні наші предки перенесли, чому явні знаки бачиш, у різній великій зброї, що висить на стіні. І я в тому ж трудячись ослаб і постарів, але буде хвала всемогутньому Богу потрібна до того сила в утробі відновилася. Військового мистецтва і збройної вправності, там при боку моєму ти научився, де я на сідій голові, плечах, руках и ногах жахливі удари дістав.
Он: візьми сей залізний нагрудник і шолом закритий, і хоча б лише стілько неприятелів убий, скілько наших рубних знаків єсть. Візьми дідів карабін і шаблю. Й з того здалеку стріляй, а прийдучи на близь, шаблею обома руками рубай і обороняйся, поки буде змоги. Однак у всьому мудро чини, і ні поспішним, ні сліпо дерзким не будь. Перед тим як неприятеля погубити, потрібно його пізнати, і удари хитро відбити прагни, а по тому як ти на руку станеш вправний, легко його вбити зможеш.
З коней візьми сірого, котрий вже багато разів хитрість свою показав, а на допомогу і слуг Ломихащю Гриця і Триколу Павла як вправних, мудрих і міцних у збройному мистецтві мужів. По тому, молодцю, сівши на коня і відїзджаючи:
Лети, любе дитя! Лети! Чуєш, звиняща сурма зове тебе на місце слави! Бог да благословить твої вчинки, а я щирою молитвою і добрим прагненням буду тобі на допомогу. Іди й за нашу вольность і свободу або загинь, або з нею славним і предкам твоїм рівний повернися. Тоді, щойно тебе побачу, радісно очі мої замкну і в домовину зі спокійною душею зійду».