Про віртуальність...

У класичній онтології є два полюси існування.

Матеріальні об'єкти  -  які тут, навколо нас. Вони мають «тіло» та пізнаються чуттєво - органами почуттів або приладами. Їх можна зважити, виміряти, поділити.

Ідеальні об'єкти  - абсолютно безтілесні. Які знаходяться в особливому, відмінному від фізичного світі – світі ідей. (Щодо цього – відсилаю до Платона).  Їх неможливо пізнати чуттєво, але можна інтелектуально.

Ці об'єкти принципово різні, вони повністю розділені. Тобто існує класична дихотомія -  «матеріальний - ідеальний», а між ними пролягає глибочезна онтологічна прірва.

І тут саме цікаве.

Виявляється є ще особливий вид існування – віртуальний, який відрізняється і від матеріального, і від  ідеального та який пов'язує ці «береги» онтологічної прірви «містком» всіх можливих існувань.

Тоді виникає два питання.

1. Так чи існує віртуальне?

Звичайно. В цьому нас переконує наявність різних віртуальних феноменів. Інтернету та його продуктів,  наприклад

2. І що це за існування?

А якесь неповне. З одного боку ми не можемо їх «помацати», але з іншого -  деякі з них ми можемо бачити та чути.

Висновок. 

Вони існують, але у них «мала тілесність». Причому у різних об’єктів вона  різна - більша або менша.

Тобто якщо приписати ідеальним об'єктам тілесність, рівну 0, а матеріальним - рівну 1, то можна говорити про те, що у віртуальних об'єктів тілесність часткова - від 0 до 1.

Вони  «занадто нещільні» щодо матеріальних та «занадто щільні» щодо ідеальних об’єктів.

І тому, якщо матеріальні об'єкти можна вважати повністю втіленими, а ідеальні - повністю не втіленими, то віртуальні об'єкти є «недовтіленими».

Отже, віртуальні об'єкти існують, але особливим чином.

Що до них відноситься?

Все, що створено високими технологіями.  Інтернет-феномени (починаючи від новин і закінчуючи віртуальної любов'ю). Телебачення (продукти реклами та  пропаганди). Наукові теорії та моделі. Міфологеми. Літературні, музичні, художні образи. Думки, плани, мрії. Сни, нарешті.

І всі вони різні, але мають загальні властивості:

1. Він недовтілені;
2. В порівнянні реальними об'єктами у них короткий «час життя»;
3. Вони можуть впливати на реальність  і навіть можуть перетворюватися в них.

Наприклад. Щодо впливу. 

Василь сильно захоплений такою віртуальністю, як комп’ютерні ігри. І тому він не встигає щовечора приділяти більше уваги своїй дружині. Вона, деякий час терпить це, а потім йде до Миколи, для якого жива дружина важливіше всіх комп’ютерних ігор разом узятих.

Щодо перетворення. Будь-який задум  завжди може бути реалізованим. Саме так з'являються технології.

А чим же вони відрізняються?

Ступенем  своєї втіленості в реальність.

І, наостанок. Будь-який симулякр – це віртуальний об'єкт. Але не усіляка віртуальність – є симулякром.

Але це вже тема іншого допису.