Український Мойсей... Він був справжнім титаном духу, думки та Чину, прикладом для наслідування сучасниками й наступниками.
Іван Франко – постать кипучого феросплаву, лірик спротиву, романтик і модерніст. Співець вічних революціонерів і вогнепоклонників.
На фото (вгорі – прим. ред.) він в оточенні легіонерів Українських Січових Стрільців незадовго до смерті. За межами клішованих титулів "поет/прозаїк/драматург" він ствердився як перекладач літератури, доктор філософії, почесний доктор Харківського університету.
Іван Франко знав на пам'ять Шевченків "Кобзар". Загальний доробок становить арсенал текстів розміром у сотню томів. Мав близька 100 літературних псевдонімів, найзагадковішим з яких був "ККК".
Як і будь-який пророк перед набуттям Істини здолав шлях єретичних облуд у вигляді модного соціалізму, фемінізму, секуляризму. Останній не заважав йому мати інтелектуальну дискусію та дружити зі священнослужителями (Андрей Шептицький, Михайло Зубрицький – засновник "усної історії" та "мікроісторії" як окремих течій історичної науки).
Отець Йосип Застирець із Відня написав подання до Стокгольмської Королівської академії у справі номінації Франка на Нобелівську премію у галузі літератури. Але, на превеликий жаль, славетний син України так її і не отримав.